Ааду Хінт

Ааду Хінт
ест. Aadu Hint Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 січня 1910(1910-01-10)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Муху
Помер26 жовтня 1989(1989-10-26)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих (79 років)
Таллінн, Естонська РСР, СРСР[1]
ПохованняЕстонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 Естонія Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, педагог, політик, журналіст
Брати, сестриJohannes Hintd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиMiina Hintd Редагувати інформацію у Вікіданих, Eeva Parkd Редагувати інформацію у Вікіданих і Mare Zanevad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

А́аду Гінт, ест. Aadu Hint, повне ім'я А́дольф Е́дмунд Гінт (ест. Adolf Edmund Hint); 10 січня 1910(19100110), с. Кюласема, Езельський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 26 жовтня 1989, Таллінн, Естонська РСР, СРСР) — естонський радянський письменник, народний письменник Естонської РСР (1965).

Життєпис

Народився в селі Кюласема на острові Муху. Дитинство і юність Гінта пройшли на острові Сааремаа, де в 1923—1929 роки він навчався в Сааремааській гімназії.

Після анексії Естонії Радянським Союзом у 1940 році вступив у Комуністичну партію.

Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 (в ході Другої світової війни) був покликаний в Червону армію, пізніше — працював у тилу.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 9 скликання, а також депутатом Верховної Ради Естонської РСР.

Помер в Таллінні 26 жовтня 1989. Похований на острові Сааремаа на кладовищі Кіхельконна (нині на території волості Кіхельконна повіту Сааремаа).

Родина

Брат — Йоганнес Гінт (1914—1985), відомий вчений, інженер і винахідник, який спеціалізувався на силікатних матеріалах.

У 1937–1941 перебував у шлюбі з Деборою Туллій, пізніше стала відомою як поетеса і перекладачка Дебора Варандей.

У 1941—1958 був одружений з письменницею Мінні Нурмі.

У 1961 році одружився з Ельвією Гінт (уроджена Ельвія Соовісте).

Серед восьми дітей Гінта здобули популярність письменники Пяерн Гінт, Мийно Гінт і Еева Парк, а також перекладачка Маре Занева.

Творчість

Основні твори Гінта присвячені життю острів'ян, в особливості — рибалок.

Твори

  • «Проказа» («Pidalitõbi»; роман, 1934)
  • «Лепрозорій Ватку» («Vatku tõbilas»; роман, 1936)
  • «Золоті ворота» («Kuldne värav»; роман, 1937)
  • «Кочегар» («Tulemees»; роман, 1939)
  • «Син Вессе» («Vesse poeg»)
  • «Пригоди вугра» («Angerja teekond»)
  • «Свів острів» («Oma saar»)
  • «Берег вітрів» («Tuuline rand»; тетралогія)

Бібліографія

  • «Пригоди вугра». Таллінн: Естонське державне видавництво, 1951, 70, стор.
  • «Tuuline rand» («Берег вітрів»), тома 1—4 (ест.)
  • «Берег вітрів», книги 1—2. 1963; 1094 стр.
  • Kogutud teosed (Вибрані твори), тома 1—2; Таллінн, 1975–1976 (ест.)
  • «Берег вітрів» (у двох томах). Москва: Радянський письменник, 1977; том 1 — 752 стр., том 2 — 720 стр.
  • «Свій острів». Москва: Радянський письменник, 1987; 592 стр.
  • Вибране. Москва: Радянський письменник, 1987; 592 стр., ISBN 5-280-00600-9

Екранізації і театральні постановки

Перу Ааду Гінта належать кілька п'єс, всі вони ставилися в естонських театрах.

Кинофильмы

  • За п'єсою Гінта «Куди йдеш, товариш директор?» («Kuhu lähed, seltsimees direktor?») режисером Віктором Невежіним в 1959 році на Талліннській кіностудії було знято художній фільм «Підводні рифи» («Veealused karid»), при цьому письменник виступав як один із сценаристів.[4]
  • За мотивами епопеї Гінта «Берег вітрів» на Талліннській кіностудії було знято два художні фільми (як і у випадку з кінокартиною «Підводні рифи», Ааду Хінт був одним з сценаристів):

Нагороди, премії і звання

Джерела

  • «Pidalitõvest» puudutatu kohtus (Суд ображеного «Прокази»). Vaba Maa, 14 березня 1935, № 63, стр. 4 (ест.)
  • Autorile naha peale (Автору на шкіру). Vaba Maa, 16 березня 1935, № 65, стр. 6 (ест.)
  • Кузнецов Ф., «Три книги романа Ааду Хинта», «Дружба народов», 1961, №5(рос.)
  • Крахмальникова З. А., «Путешествие по „Берегу ветров“ (Ааду Хинт и его книги)», Москва, 1970(рос.)
  • «Очерк истории эстонской советской литературы», Москва, 1971(рос.)
  • Leht К., «Aadu Hint», Таллінн (ест.)

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1043826300 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Eesti biograafiline andmebaas ISIK
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Film «Veealused karid» sai lehtedes hävitava hinnangu ja rikkus Arvo Valtoni naise karjääri [Архівовано 15 листопада 2010 у Wayback Machine.] // Maaleht, 13.11.2010(ест.)

Посилання