Ірина Гуро

Ірина Гуро
Народилася6 травня 1904(1904-05-06)
Київ, Російська імперія
Померла29 червня 1988(1988-06-29) (84 роки)
СРСР
Країна СРСР
Діяльністьписьменниця, дитяча письменниця
Мова творівросійська
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Ірина Гуро (народжена Раїса Романівна Соболь; 6 травня 1904, Київ — 29 червня 1988)[1] — радянська письменниця і поетеса, українка за національностю. Автор численних книг для дітей та дорослих читачів. Вона писала переважно оповідання та романи.[2] Лауреат премії Миколи Островського. Також політична активістка. Лейтенант державної безпеки, капітан.

Життєпис

Народилася в сім'ї директора великого заводу.

У 1919 брала участь в організації гуртків червоної молоді. З 1920 член КСМ, з 1921 член повітового комітету КСМ в Бєлгороді.

У 1921 поступила на юридичний факультет Харківського інституту народного господарства, який закінчила в 1924. У 1923—1926 на судовій роботі. У 1925 вступила в ВКП (б).

З 1926 в органах ОГПУ, працювала в економічному управлінні, потім в іноземному відділі. У 1938 арештована за показаннями її чоловіка М. Е. Ревзіна, з яким прожила 13 років. На слідстві вину не визнала, засуджена на 8 років за підозрою в шпигунстві. Перебуваючи в ув'язненні, написала лист Л. П. Берії, після чого у вересні 1941 була звільнена з припиненням справи. З 16 жовтня 1941 по 27 липня 1942 оперуповноважений в особливому відділі Південно-Західного фронту. З серпня 1942 інструктор розвідувального загону штабу Північної групи партизан. 12 січня 1944 ЦКК КПСС відмовив Р. Р. Соболь у відновленні в партії, дозволивши вступити в ВКП (б) на загальних підставах. У травні 1945 звільнена в запас.

Стала письменницею з літературним псевдонімом Ірина Гуро. У 1948 повторно вступила в ВКП (б). У 1958 прийнята в Союз письменників СРСР.

У 1971 за романом «Дорога на Рюбецаль» був поставлений однойменний фільм.

Твори

  • 1950 : На добру дорогу, Кумрініса
  • 1951 : Один з вас
  • 1955 : Синій кабан
  • 1953 : На нерівному схилі
  • 1959 : Хто пив воду з Зеравшану; Наша знайома Гульджан, Шлях сибірський дальній
  • 1962 : Барбюс (спільно з Л. В. Фоменко)
  • 1964 : Усім смертя на зло
  • 1966: Дорога на на Рюбецаль
  • 1973: І міра в руці його
  • 1974: Веснянка, собака і кандидат в президенти
  • 1976: Пісочний годинник
  • 1987 : Мій кінь біжить (в співавторстві з П. А. Судоплатов, який виступив під псевдонімом А. Андрєєв)
  • 1989: Вільхова алея. Повість про Клару Цеткін (видана посмертно)
  • Міра людських вчинків
  • Невидимий вершник
  • Пивний дім «Під пісочними часами»
  • Літня пригода

Переклади творів українською мовою

  • Дорога на Рюбецаль (переклад Івана Соболя) — К: Молодь, 1975 — 232 с.

Нагороди

  • орден Вітчизняної війни 2-го ступеня;
  • дві медалі «За відвагу»;
  • медаль «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня;
  • медаль «За оборону Москви»;
  • медаль «За перемогу над Німеччиною»;
  • інші медалі.

Література

  • Павлов В. Г. Жіноче обличчя розвідки. Видавництво: ОЛМА-ПРЕСС Освіта, 2003. ISBN 5-94849-088-2 .
  • Бережков В. І., Пехтерева С. В. Жінка-чекістка. Видавництво: Нева, ОЛМА-ПРЕСС Освіта, 2003. ISBN 5-7654-2328-0, ISBN 5-94849-235-4 .
  • Сандлер Б. М., Сандлер І. Б. Євреї, хто вони? 2004. ISBN 5-93273-153-2 .
  • Колпакиди А. І. Енциклопедія секретних служб Росії. Видавництво: АСТ, Астрель, Транзиткнига, 2004. ISBN 5-17-018975-3, ISBN 5-271-07368-8, ISBN 5-9578-0086-4 .
  • Попелів Віт., Дві повісті, «Зірка Сходу», 1948, № 12;
  • Нагишкин Дм., Забуті сторінки історії, «Жовтень», 1958, № 9;
  • Степанов В., «Шлях сибірський дальній», «Зірка», 1960, № 2;
  • Яковлєв Ю., «Ти вже дорослий», "Мол. комуніст ", 1962, № 12;
  • Яхонтова М., Живий Барбюс, "Зап. літ-ри ", 1963, № 5.

Посилання

Примітки

  1. ↑ e-reading.ws
  2. ↑ lubimyczytac.pl. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 25 березня 2020.