Інфібуляція
Інфібуляція − ритуальне видалення зовнішніх жіночих геніталій (голівки клітора, малих та великих статевих губ) і зшивання решти вульви без медичних показань. На місці статевих органів після операції залишається гладка поверхня з невеликим отвором для сечовипускання й менструальних виділень[1]. Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами інфібуляція визнана каліченням жіночих геніталій і сторони Конвенції мають забезпечити її криміналізацію (ст.38)[2]. Операції здійснюють переважно в Північній Африці, зокрема, в Джибуті, Еритреї, Ефіопії, Сомалі, Судані, Єгипті, Малі, Сомалі.[3][4] На Землі проживають близько 200 мільйонів дівчат та жінок, яким виконана ця операція[5]. ПричиниІнфібуляція не має жодних медичних показань. Практику її здійснення виправдовують такими причинами[5]:
Проведення та наслідкиІнфібуляцію в більшості випадків здійснюють у домашніх умовах без анестезії з використанням, як правило, грубих і не стерилізованих інструментів. Інструменти використовуються багато разів, тому зростає ризик захворювань, що передаються через кров, серед яких ВІЛ та СНІД. Якщо після операції настає смерть, звинувачують не того, хто проводив операцію, а «злих духів» чи «долю»[6]. Згодом дівчині проводять зворотню операцію (розсічення), щоб уможливити вагінальний секс. У деяких народів у шлюбну ніч чоловік бере ніж і розрізає ним промежину дружини. Після зачаття її знову зашивають. При пологах знову розрізають, згодом повторно зашивають[5]. У західних країнах інфібуляція створює труднощі для акушерок і лікарів при наданні передпологової і післяпологової допомоги. Для прийому пологів у жінок, яким була зроблена така операція, фахівці повинні пройти спеціальну підготовку[7]. Див. також
Примітки
Джерела
|