|
Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г. М. Доброва НАН України
Державна установа «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України» [4]Сфера діяльності даного закладу характеризується фундаментальними, теоретико-методичними та прикладними дослідженнями й розробками в галузі наукознавства, інноватики та історії соціології науки і техніки. ІсторіяІнститут має свою багаторічну історію і визнання як в Україні, так і за її межами. Історія Інституту почалася в 60-х роках ХХ ст., коли під керівництвом Геннадія Михайловича Доброва почав формуватися колектив наукознавців у межах відділу машинних методів історико-наукової інформації Інституту історії АН УРСР. У березні 1968 р. він став відділом Інституту математики, а потім переводився до кількох інших академічних інститутів:
З 1989 р. директором Центру є Борис Антонович Маліцький. АдміністраціяМаліцький Борис Антонович — директор, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки та техніки України[5]. Мех Олег Андрійович — заступник директора, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу системних досліджень науково-технологічного потенціалу, Заслужений діяч науки і техніки України[6]. Кубальський Олег Нарцизович — заступник директора, доктор філософських наук, доцент.
Хоменко Юрій Володимирович — заступник директора з науково-технічної роботи[8]. Корецький Антон Ігорович — учений секретар, кандидат економічних наук[9].
Напрями діяльностіІнститут проводить теоретичні та прикладні дослідження та розробки в галузі історії, теорії та організації науки. Основними напрямами діяльності діяльності Інституту є:
Інститут виконує методологічні, науково-організаційні, прогнозно-аналітичні, навчально-методичні функції та здійснює координацію й науково-методичне забезпечення наукових досліджень в галузі історії, управління та організації науки, що проводяться науковими установами і вищими навчальними закладами України, надає їм науково-методичну допомогу у підготовці наукових кадрів за профілем Інституту. Інститут співпрацює з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, відомствами, науковими установами, підприємствами, організаціями України. Інститут є базовою організацією Українського товариства істориків науки, здійснював науково-методичне забезпечення діяльності Наукової ради з наукознавства при Міжнародній асоціації академій наук (МААН), проводить дослідження щодо стану науки та перспектив науково-технологічного розвитку України, які є основою щорічних проектів доповідей про стан науки та перспективи науково-технологічного розвитку України. Інститут є єдиною профільною установою в Україні, що комплексно охоплює всю проблематику з наукознавства, історії науки, інноватики та соціології науки і техніки, має наукові результати світового рівня в цих галузях, здійснює підготовку кадрів, співпрацює з органами управління наукою через підготовку науково-аналітичних матеріалів, зокрема доповідних записок, пропозицій до проєктів, тому його пріоритетне фінансування є вкрай важливим для національної стратегії в галузі науки та науково-технічної політики. СтруктураУ складі Інституту функціонують 3 відділи, 1 Центр та 1 міжвідомча лабораторія:
Інститут сформував унікальний міждисциплінарний колектив, у якому працюють представники понад 10 наукових спеціальностей, що охоплюють широкий спектр фундаментальних галузей природознавства, технічних і суспільних наук. Серед працівників Інституту 10 докторів наук (Литвинко А. С., Маліцький Б. А. , Мех О. А., Онопрієнко В. І., Попович О. С.[16], Рижко Л. В.[17], Соловйов В. П., Храмов Ю. О., Головатюк В. М.[18], Терехов В. І.) та близько 40 кандидатів наук. В Інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностю:
Видавнича діяльністьІнститут регулярно проводить наукові конференції та активно займається видавничою діяльністю, зокрема, видає міжнародний науковий журнал «Наука та наукознавство»[19], періодичний науковий збірник «Нариси з історії природознавства і техніки» тощо. Відповідальний секретар міжнародного журналу "Наука та наукознавство" — науковий співробітник Велентейчик Тетяна Миколаївна[20]. Основні розробки та досягненняРозроблено наукові основи аналізу, оцінювання та формування науково-технічного потенціалу в умовах радикальних соціально-економічних трансформацій. Обґрунтовано інноваційно-орієнтовану модель економічного розвитку України та шляхи її впровадження, що знайшло конкретне втілення в проектах Концепції національної інноваційної системи України та Доктрині інноваційного розвитку наукової сфери України. На базі отриманих широкомасштабних експертних оцінок запропоновано систему стратегічних і середньострокових пріоритетів розвитку науки та техніки, розроблено також пропозиції стосовно механізму їх реалізації. Здійснено науково-методичне та організаційне забезпечення виконання Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004—2006 рр. Узагальнення результатів цього дослідження дозволило розробити нову систему науково-технологічних та інноваційних пріоритетів держави, запропонувати конкретні механізми їх реалізації, що було втілено в проектах законів України та проектах постанов Кабінету Міністрів України. Розроблено концептуальні основи формування регіональних інноваційних стратегій соціально-економічного розвитку в Україні на основі використання моделі побудови сценаріїв динаміки розподілу державних і ринкових факторів впливу на фактори конкурентоздатності підприємств регіону. Цей підхід ураховує практику Європейської співдружності та соціально-політичні умови в Україні. Розглянуто роль інформатики в контексті світової науки, показано, що інформатика грає важливу роль в дослідницьких процесах як методологічна дисципліна. Досліджено вклад академіка В. М. Глушкова в розвиток наукознавства, зокрема теорії та практики науково-технологічного прогнозування. Підготовлено бібліографічний довідник персоналій у галузі кібернетики, інформатики й обчислювальної техніки, що нараховує понад 500 прізвищ. Розвинуто теоретичні основи наукознавства. На основі розробленого в Інституті стандартизованого підходу ідентифіковано й описано діяльність понад 50 наукових шкіл в Україні. Введено в науковий обіг інформацію про діяльність близько 100 учених з уточненням фактів їх біографій. Видано фундаментальну монографію «Історія фізики», підготовлено до друку монографію «Наукові школи в Україні» та бібліографічний довідник «Українські вчені в галузі природничих наук», що містить 2 тисячі персоналій. Створено методичний інструментарій для моніторингу академічної науки. Результати соціологічних досліджень окремих аспектів діяльності наукових колективів використано при підготовці рекомендацій по вдосконаленню академічної форми науки. Результати теоретичних досліджень покладено в основу розробки законів, концепцій, програм, моделей, методик, необхідних для державного управління науковою й інноваційною діяльністю. Їх використано при підготовці ряду законодавчих актів. Розроблено інноваційну модель структурних змін економіки, яку схвалено розширеною колегією Міністерства економіки України, Державну програму прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України, затверджену Кабінетом Міністрів Україна, а також ряд методичних рекомендацій з інших питань. Основні положення отриманих результаті відображено в монографіях: «Наука и инновации в процессах социально-экономического развития» (2006 г.), «Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике» (2006 г.), «Прикладне наукознавство» (2007 г.), «Науковедение, поиск системных идей» (2008 г .), «Научный потенциал государств -членов организации Черноморского экономического сотрудничества» (2008 г.) та ін. На центр покладено координацію теоретико-методичних, прикладних досліджень і розробок у галузі наукознавства та історії науки і техніки, які виконуються в установах НАН України. Його ядром стала створена відомим в країні і світі українським науко-знавцем Г. М. Добровим наукова школа дослідників історії, теорії і організації науки. Особливо вагомим внеском центру в світове наукознавство є розробка теоретичних основ формування й оцінювання науково-технічного потенціалу, обґрунтування шляхів його трансформації в умовах радикальних соціально-економічних змін і посилення ролі науки і технологічного застосування її результатів у підвищенні інновативності економіки. СпівробітництвоІнститут виконує спільні проекти з науковими закладами країн Європейського Союзу, СНД, інших держав та міжнародних організацій. Працівники Інституту є експертами міжнародних програм, членами Європейської асоціації досліджень та технологій, Європейської асоціації з еволюційної економіки, Міжнародного союзу з наукометрії та інформетрії, Європейської дослідницької та освітньої програми, членами редколегій міжнародних наукових журналів International Journal of Innovation in the Digital Economy (Бельгія)[21] , «Технологічне навчання, інновації та розвиток» (Швейцарія) тощо. З 2011 р. Інститут є базовою організацією Національного контактного пункту Рамкової Програми ЄС з досліджень та інновацій “Горизонт 2020” за напрямом «Європа у мінливому світі − інноваційні, розумні суспільства рівних можливостей», де здійснюється експертно-консультаційна і методичної робота із залучення українських учених до участі у “Горизонт 2020” з досліджень та інновацій; проводяться індивідуальні консультації, надається допомога українським організаціям щодо пошуку партнерів та створення консорціумів для подачі спільних заявок . Керівник НКП — Каплинський О.В. Сайт НКП: https://stepscenter.org.ua/goryzont-2020 [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
