|
Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова
Ізю́мський краєзна́вчий музе́й і́мені М. В. Сібільо́ва — краєзнавчий музей у місті Ізюмі Харківської області. Заклад підпорядковується Управлінню культури Ізюмської міської ради.[1] Адреса музею: вулиця Соборна, 12. Ізюмський краєзнавчий музей з 2009 року носить ім'я свого засновника і першого директора, українського вченого, музейника, археолога і дослідника археологічних пам'яток Слобожанщини, Донеччини та Донщини — Миколи Вікентійовича Сібільова.[1] Історія музею Музей створений 14 січня 1920 року з ініціативи ізюмського краєзнавця та археолога Миколи Сібільова, якого призначили директором і зберігачем музею.[2] 20 травня 1920 року музей відкрився для відвідувачів.[3] З моменту утворення музейна експозиція складалася з картинної галереї та 3-х відділів: природи, історичного й історико-революційного. Згодом сформований археологічний відділ. До музею потрапили збережені від воєнних дій 1918–1920 років культурні цінності, зокрема частина архіву ізюмського міського врядування; предмети з поміщицьких маєтків: старовинні книги, картини, твори прикладного мистецтва; військові нагороди козаків Ізюмського полку; палеонтологічна та зоологічна колекції Ізюмського реального училища; зібрані земством в Ізюмському повіті корисні копалини.[1][2][3] У музей був переданий портрет громадського діяча XVIII ст., найбільшого землевласника Ізюмського повіту А. О. Самборського пензля австрійського портретиста Й. Б. Лампі.[3] 1921 року фонд музею складали 1039 експонати.[1][2] За 1920 рік з колекціями музею ознайомилися 3815 відвідувачів.[2] У 1920-х роках музейна експозиція збільшилася завдяки надходженням після проведених на території Ізюмщини археологічних експедицій під керівництвом Олександра Федоровського, Петра Єфименка та Сергія Гамченка.[1] У музеї виставляються приватні археологічні колекції лісничого Ю. В. Богдановича та інженера О. Ф. Запоріна. Музей видає друком низку краєзнавчих збірок. Через 3 роки після відкриття музею професор О. С. Федоровський писав: «Прикладом великої культурної роботи, присвяченої справі краєзнавства, є Ізюмський музей».[2] 1925 року музей отримав статус державного.[1] Поступово тематика експонатів, що зберігались у музеї, розширювалась і тому були створені три нові музейні відділи: побуту, сільського господарства та місцевої промисловості. 1929 року музейний фонд становив 28122 одиниці зберігання.[1] У 1928 році музей відвідали 39634 особи.[2] Під час 2-ї світової війни музей втратив більшу частину своєї колекції, а приміщення, де містилась установа, було зруйновано. Після війни влада відвела під музей іншу будову — старовинний житловий будинок.[1] У 1950-х роках музей отримав нові колекції завдяки проведеним кільком археологічним експедиціям.[1] 2022 року у ході боїв за Ізюм постраждав від прямого влучання снаряда. Було пробито дах, пошкоджено стіни, вибито вікна, зникла електроенергія та опалення. Окупанти викрали з музею директорське крісло, кілька самоварів і муляжні шаблі[4][5]. ЕкспозиціяМузейна експозиція розміщується в житловому будинку, побудованому 1818 року.[6] Постійно діють три демонстраційні зали:[2]
У 2011 році музейні фонди налічували близько 12 тис. одиниць зберігання.[1] Серед унікальних експонатів музею:[1][2][3]
Картинна галерея містить етюди Сергія Васильківського, картини Митрофана Федорова, Василя Забашти, Івана Плиса та Ф. Коган[6][3]. У залах музею працюють виставки: «Історія Ізюмщини», «Ізюм — повітове місто», фотовиставка «Ізюм з висоти пташиного польоту».[3] Разом з Музеєм археології та етнографії Слобідської України та Святогірським історико-архітектурним заповідником проводяться спільні виставки.[3] У рамках святкування Дня міста на березі Сіверського Дінця проходить фестиваль «Меч Святослава», присвячений подіям XII століття на Ізюмщині.[3] Музей організовує екскурсії містом Ізюм, а також надає науково-методичну допомогу навчальним закладам міста.[1] Директори музею
Примітки
Посилання
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
