Ізобільне (Ялтинський район)

село Ізобільне
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Ялтинський район
Рада Ізобільненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01200090010047536 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Ізобільне 
Основні дані
Засноване кінець 15 століття
Перша згадка 1520 рік
Населення 2,3 тисяч чоловік (2009)
Площа 6,575 км²
Густота населення 349.8 осіб/км²
Поштовий індекс 98531
Телефонний код +380 6560
Географічні дані
Географічні координати 44°42′6″ пн. ш. 34°21′16″ сх. д. / 44.70167° пн. ш. 34.35444° сх. д. / 44.70167; 34.35444
Середня висота
над рівнем моря
300—350 м
Водойми Ізобільниське водосховище
Відстань до
центру міськради
8 км
Найближча залізнична станція Сімферополь
Відстань до
залізничної станції
41 км
Місцева влада
Адреса ради с. Ізобільне, вул. Центральна, 1
Карта
Ізобільне. Карта розташування: Україна
Ізобільне
Ізобільне
Ізобільне. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Ізобільне
Ізобільне
Мапа
Мапа

CMNS: Ізобільне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ізобільне (до 1945 року — Корьбєку́ль[1]; крим. Körbekül) — село в Україні, в Ялтинському районі Автономної Республіки Крим, центр сільської ради.

Географія

Ізобільне (Алуштинська міська рада). Вид з Чатир-Дагу.
Ізобільне (Алуштинська міська рада). Фрагмент.
Ізобільне. Вид з Бабуган-яйли. На передньому плані — Ізобільницьке водосховище.

Село розташоване на висоті 300—350 метрів на рівнем моря під вершинами гори Чатир-Даг за 8 км від Алушти і за 41 км від залізничної станції Сімферополь. Площа села — 657,5 га, населення — 2,3 тисячі чоловік, дворів — 824 (2009).

Археологічні розвідки

Про стародавні поселення на території села і поблизу нього свідчать знахідки залишків неолітичного поселення, таврського могильника і поселення XIVXV століть.

Історія

Село виникло наприкінці XV століття. Перша письмова згадка припадає на 1520 рік, в матеріалах перепису населення Кефінського санджаку 1520 року, згідно з яким у Кербеклі було 36 «немусульманських» сімей (християн), з яких 5 сімей втратили чоловіка-годувальника, мусульманська сім'я та 1 дорослий холостяк.[2]

Згідно з «Відомостями про всі поселення в Сімферопольському повіті» складених 9 жовтня 1805 року тут вже було 45 дворів і мешкало 212 осіб.

За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Корбек Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 763 особи (536 чоловічої статі та 461 — жіночої), налічувалось 148 дворових господарства, існували 2 мечеті[3].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Алуштинської волості мешкало 1268 осіб, налічувалось 208 дворових господарств, існували 2 мечеті й лавка.[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1720 осіб (921 чоловічої статі та 799 — жіночої), з яких , 1691 — магометанської[5].

У січні 1918 року село окуповане більшовиками.

Мечеть Корбек Джамі

На фронтах радянсько-німецької війни з ворогом боролися 113 жителів села, 109 з них нагороджені орденами і медалями, загинули в боях проти гітлерівців 30 жителів.

18 травня 1944 року кримські татари з села були депортовані у Центральну Азію.

Станом на 1971 рік у селі мешкало близько 2 100 чоловік. Тут було розташоване будівельно-монтажне управління № 630 тресту «Укргідроспецбуд» та відділення радгоспу «Алушта», омсновним напрямом якого було виноградарство. Діяли середня школа, два клуби і бібліотека з фондом 13,5 тисяч книг, амбулаторія, два дитячих садки, пошта, побутовий комбінат, чотири магазини, дві їдальні.

У 2014 році відновили спалену у 1994 році мечеть Корбек Джамі.

Населення

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 2305 осіб[6]. Мовний склад населення села був таким[7]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 123 5,34
російська 1560 67,68
кримськотатарська 594 25,77
вірменська 5 0,22
болгарська 2 0,09
угорська 2 0,09
гагаузька 2 0,09
білоруська 1 0,04
польська 1 0,04

Економіка

У селі розміщується відділення заводу «Алушта», основним напрямом якого є виноградарство і будівельно-монтажне управління № 626.

Освіта

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з російською мовою навчання з поглибленим вивченням української філології. У школі навчається 209 учнів[8].

Видатні уродженці

Примітки

  1. В деяких історичних документах зустрічаються також варіанти Корбє́к, Корбєклі, Корбєкли
  2. Osmanlı Hakimiyetinde Kefe. kygm.ktb.gov.tr. Процитовано 2 грудня 2024.
  3. (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1458)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-218. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2014. [Архівовано 2012-10-20 у Wayback Machine.]
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 18 травня 2022. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
  8. Ізобільненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим // АР Крим. ІСУО. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 лютого 2014.

Література

Посилання

  • who-is-who.com.ua[недоступне посилання з червня 2019]