|
Іджо
І́джо (ізон; Ijaw, Ijo, Izon) — народ (або група народностей) мовної підгрупи ква на півдні Нігерії. Територія проживання, чисельність і субетноси Люди іджо проживають у лісистих районах нігерійських штатів Баєлса, Дельта, Риверс (основний етнічний компонент) в межах дельти річки Нігер. Групами іджо живуть також у штатах Аква-Ібом, Едо та Ондо країни. Також незначні общини мігрантів іджо населяють західно-африканське узбережжя сусідніх країн (з заходу від Нігерії — Бенін, Того, зі сходу — Камерун, де їх проживає декілька десятків тисяч чол.). Про точну чисельність представників народу іджо говорити не випадає, за різними оцінками вона коливається від декількох до 10 і більше млн чол., в тому числі і через значне субетнічне членування. До основних груп належать: калабарі, іджо західні, нижні тощо. Мова і релігіяЛюди іджо розмовляють мовами ква нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини. Значне діалектне членування. Писемність — на латинській ґрафічній основі. Більшість іджо сповідують християнство. Дані з історіїЕтнічна історія іджо є маловивченою, однак більшість учених вважають іджо автохтонами своїх земель і взагалі найдревнішими жителями регіону. Іджо входили до середньовічного державного утворення Бенін. А на поч. XV ст. заснували місто Бонні, що незабаром перетворилося на великий осередок работоргівлі на західно-африканському узбережжі. ГосподарствоОсновне заняття — рибальство і торгівля. Рибальством займаються як чоловіки, так і жінки. Землеробство розвинуте недостатньо. Деякі групи, як наприклад, калабарі, вирощують ямс, маніок, овочі тощо. Високою майстерністю вирізняється виготовлення човнів. Жінки займаються гончарством. КультураТрадиційним житлом іджо є прямокутна в плані однокамерна хатина з обмазаних глиною жердин і двосхилим дахом, найчастіше з пальмового листя (подеколи на палях). За одяг правив обріз матерії навколо стегон. Традиційні вірування представлені культом сил природи і культом предків. Зберігаються традиційні свята і обряди. Джерела і послання
|
||||||||||||||
