Іващенко Віталій Вадимович

Іващенко Віталій Вадимович
Ім'я при народженніІващенко Віталій Вадимович
Народився12 грудня 1937(1937-12-12)
Сміла, Київська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер31 липня 2023(2023-07-31) (85 років)
Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет, тележурналіст, викладач, винахідник
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська, російська
Роки активності1959—2023
Жанрфілософська лірика, інтимна лірика
Magnum opus«Ми — Українці!»
Нагороди
Заслужений працівник культури УРСР
Сайт: viiv.co.ua
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іващенко.

Іващенко Віталій Вадимович (12 грудня 1937, Сміла — 31 липня 2023, Київ) — український поет, театральний діяч, науковець, винахідник. Кандидат технічних наук (1966), доцент (1967) кафедри Механіки пластичності матеріалів і ресурсозберігаючих процесів Механіко-машинобудівного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Заслужений працівник культури УРСР (1989).

Наукове життя

В. Іващенко закінчив з відзнакою КПІ.

Працював на кафедрі Механіки пластичності матеріалів і ресурсозберігаючих процесів Механіко-машинобудівного інституту з 1960 року, читав курси: «Технологія гарячого штампування та конструювання штампів», «Технологія виробництва ковальсько-штампувального устаткування та штампового оснащення», «Основи технології штампувального машинобудування», «Основи професійної діяльності».

Був керівником наукових робіт з віброімпульсного формування виробів із порошкових матеріалів та технології ячеїстозаповненої кераміки. Автор 100 друкованих наукових робіт (дві надруковані у США), у тому числі 24 винаходів. Винахідник СРСР. За впровадження наукових розробок у виробництво нагороджений двома медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР.

На Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті (м. Комсомольськ) практично без ремонту працюють десятки років біля півтисячі гідроциклонів з карбіду кремнію, виготовлених Броварським заводом порошкової металургії за розробленою ним технологією[1].

Театральне життя

В. Іващенко — організатор (1959) і художній керівник студентського комедійного Естрадного Театру Аматорів КПІ «ЕТА»[2], драматург, режисер, актор. Театр «ЕТА» — лауреат всесоюзних фестивалів аматорського мистецтва. У 1987 році йому, єдиному в Україні студентському театру, рішенням Міністерства культури України і Київського виконкому було надано статус державного театру-студії. Протягом п'яти років (до 1992) він працював як професійний театр.

За роботу в театрі В. Іващенку присвоєне почесне звання Заслужений працівник культури УРСР (1989)[1].

Поетичне життя

Зовнішні відеофайли
 «Києве мій!», композитор і виконавець Олег Слєпцов на YouTube

Віталій Іващенко — автор 17-ти збірок філософської i любовної лірики: 8 українською, 6 російською мовами i три двомовні збірки. Його книга вибраних поезій «Ми — українці!» на Київському міжнародному книжковому ярмарку «Книжковий світ—2007» була нагороджена спеціальним дипломом «За вагомий внесок у розвиток української поезії». Має власний поетичний сайт [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.], де представлені усі книжки (які можна скачати безкоштовно), поетичні радіопередачі і відео презентацій книжок і поетичних телепередач.

Віталій Вадимович одного разу відзначив, що насправді ніколи не хотів бути поетом: «Мріяв стати інженером — став, вченим — став, і тут пішло… Першого вірша написав ще у сьомому класі, коли вперше закохався»[3].

На поезії Віталія Іващенка написано біля тридцяти пісень різними композиторами. Одна з них, «Києве мій!» (композитор і виконавець Олег Слєпцов[4]), нагороджена дипломом переможця на Міжнародному фестивалі сучасної пісні «Шлягер року» за 2005 рік[1][5].

Радіотелевізійне життя

З 1975 по 2004 рік В. Іващенко — тележурналіст. Автор і ведучий науково-популярних програм «Інформація і науково-технічний прогрес», «Наука і життя», «Телетехнотека» та освітньо-публіцистичних циклів «Запитуйте — відповідаємо» і «Закон є закон». Автор двох документальних телефільмів: «Ніч народження Конституції» (1987), «Гордість України» (про Новокраматорський машинобудівний завод) і кількох навчальних телефільмів з кодифікації українського цивільного права.

Автор і виконавець телевізійного циклу (11 телепередач) «П'ять хвилин для душі»[1].

Віталій Іващенко декілька разів брав участь у радіопрограмі Романа Коляди «Український вимір» на першому каналі Українського радіо, де популяризував свою творчість[6].

Особисте життя

Батька звали Вадим, матір — Марія. Старший брат — військовий, ракетник. Помер ще до 2018 року. Молодший брат Євген — теж к.т.н., доцент КПІ.

Дружина Тетяна Костянтинівна, разом прожили п'ятдесят років. Мав чотирьох доньок. Старша Ольга загинула в автокатастрофі разом з чоловіком Славою. Дочекався чотирьох онуків[7][5].

Помер 31 липня 2023 року у Києві[8]. 2 серпня, після прощання у Ритуальній залі міського онкологічного центру, похований на Жулянському цвинтарі.

Нагороди і премії

Поетична бібліографія

Поетичні збірки
  1. Українці! Прокидайтеся!
  2. рос. О, Женщина!
  3. рос. Вторая любовь
  4. рос. Проснувшись утром, улыбнись!
  5. рос. Нечаянная радость
  6. Усмішки
  7. Краплинки
  8. Сьогодні живемо
  9. Загляньмо в душу
  10. Зернятка
  11. Мозаїка життя
Збірки вибраного
  1. рос. Слова любви
  2. Ми — Українці!
  3. Поезія кохання
CD, DVD
  1. Пісні на слова Віталія Іващенка CD-mp3 (31 пісня)
  2. Поезія Віталія Іващенка DVD (відео презентацій п'яти книжок, 11 телепередач «5 хвилин для душі», 31 пісня і аудіокомпозиція «Поезія кохання». Читає автор і звучать пісні на його слова).

Примітки

  1. ↑ а б в г Іващенко Віталій Вадимович [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] на сайті кафедри.
  2. ↑ http://eta.kpi.ua [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  3. ↑ На журфаці та філфаці ЗНУ виступив поет Віталій Іващенко / 20-12-2012. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 квітня 2014. 
  4. ↑ Олег Слєпцов (нар. 18 січня 1958) — народний архітектор України, доктор архітектури, професор, президент Української академії архітектури, художник, музикант
  5. ↑ а б Про автора (поезія Віталія Іващенка). Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014. 
  6. ↑ Віталій Іващенко в передачі Романа Коляди «Український вимір». Запис 31.03.2014. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014. 
  7. ↑ Огляд життєвого і творчого шляху письменника Віталія Іващенка // Усі уроки української літератури 10 клас І семестр — 2018
  8. ↑ У міському онкологічному центрі: рак підшлункової залози, Сьогодні, 31 липня, вранці… не стало Віталія Іващенка…
    2.08.2023, середа 11:00. Прощання з В. В. Іващенком. Ритуальна зала міського онкологічного центру. Верховинна, 69.

Джерела

Посилання