Івакін Юрій Олексійович
Ю́рій Олексі́йович Іва́кін (нар. 24 грудня 1916 (6 січня 1917), Катеринослав — 7 березня 1983, Київ) — український літературознавець і письменник, дослідник творчості Т. Г. Шевченка. Доктор філологічних наук. Учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант військової служби. ЖиттєписНародився 6 січня 1917 року у Катеринославі. 1940 року закінчив навчання в Київському університеті. По червень 1941-го викладав російську літературу в Станіславському державному учительському інституті. При евакуації державних установ з Станіслава відряджений до Києва з документами інституту. Учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант військової служби. Наприкінці 1944 року був поранений, через це не зміг продовжити свою участь у військових діях. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, медалями. Протягом 1951—1983 років працював в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР. 1962 — доктор філологічних наук. Досліджував творчу спадщину Т. Г. Шевченка, створив науковий коментар до його творів, працював над їх інтерпретацією, вивчав стиль політичної поезії Кобзаря. Студіював творчі зв'язки поета з російськими письменниками («Т. Г. Шевченко і В. Курочкін», 1957), виступав з «Нотатками шевченкознавця» у журналі «Радянське літературознавство», де висвітлював окремі питання дослідження творчості поета. Брав участь у текстологічній підготовці десятитомного «Повного зібрання творів» Шевченка (т. 6. К., 1957) та шеститомного «Повного зібрання творів» (т. 2, 5. К., 1963-64). Помер 7 березня 1983 року. Похований на Байковому кладовищі разом з батьком. РодинаБатько — науковець у галузях анатомії та гістології, педагог Олексій Івакін (1893—1942). Син — науковець-археолог, доктор історичних наук Гліб Івакін (1947—2018). НагородиЛауреат Шевченківської премії 1980 року — разом з Є. Кирилюком, В. Бородіним, П. Журом, Ф. Сараною — за «Шевченківський словник» у двох томах. ТвориЄ автором таких книжок:
У співавторстві:
Брав участь у приготуванні академічних видань творів Шевченка — в 1957 та 1963—64 роках,
Займався вивченням російської поезії початку XX століття, зокрема, творчості В. Брюсова. Писав літературні пародії, гумористичні оповідання, фейлетони — збірки
Писав памфлети «на злобу дня»: «Злий собака Піночет», «Обирали президента…», «Твердолоб». Посмертно вийшли «Гіперболи» (1983) — в перекладі болгарською мовою, та «Гумор і сатира» (1986). Джерела та література
Посилання
|