Бородін Василь Степанович

Василь Степанович Бородін
Народився23 лютого 1930(1930-02-23)
Мантуровський район, Курська область
Помер21 червня 2011(2011-06-21) (81 рік)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьписьменник, літературознавець, літературознавець
Галузьлітературознавство[1] і українська література[1]
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Знання мовукраїнська[1] і російська[1]
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна і Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
ПартіяКПРС
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2017Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1980

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бородін.

Василь Степанович Бородін (23 лютого 1930(19300223), Прилєпи Мантуровського району Курської області — 21 червня 2011, Київ) — радянський і український літературознавець. Доктор філологічних наук (1981).

Життєпис

Народився 23 лютого 1930 року.

Закінчив Харківський університет (1953). З 1956 працював в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 1984—96 — завідувач відділу шевченкознавства цього інституту. Член КПРС з 1959.

Наукові інтереси Бородіна пов'язані переважно з дослідженням історії Шевченкових текстів і цензурної історії видань творів поета. Книжка Бородіна «Три поеми Т. Г. Шевченка» (Київ, 1964) присвячена поемам «Сова», «Сліпий» і «Наймичка» як певному етапові в розвитку жанру соціально-побутової поеми в творчості Шевченка.

У книжці «Т. Г. Шевченко і царська цензура» (Київ, 1969) досліджено історію прижиттєвих видань творів поета — «Кобзаря» 1840 і 1860, «Гайдамаків» (1841), «Гамалії» (1844), «Тризны» (1844) і «Букваря южнорусского» (1861). У праці «Над текстами Т. Г. Шевченка» (Київ, 1971) на матеріалі історії тексту «Кобзаря» 1860 й окремих творів поета досліджується проблема основного тексту поезії Шевченка.

Ряд розвідок Бородіна опубліковано в збірниках праць наукових шевченківських конференцій. Бородін — один із упорядників шеститомного «Повного зібрання творів» Шевченка (т. 1—4, 6, Київ, 1963—1964).

Помер 21 червня 2011 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 р. (посмертно) за створення «Шевченківської енциклопедії»[2].

Співпраця з КДБ

Василь Бородін писав рецензії на праці українських шістдесятників та дисидентів на замовлення слідчих КДБ [3]. Євген Сверстюк зазначав, що «на основі рецензії В. Бородіна, мене винуватили за „наклеп“, нібито радянська влада заховала Шевченка від народу» [4].

Примітки

  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 138/2018 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2017 року». Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
  3. ↑ Кушнір Г. О. Публіцистика Євгена Сверстюка у рецепції його сучасників // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна Серія «Соціальні комунікації». — 2018. — № 13. — С. 50. — УДК 070.482:316.774:81’42.
  4. ↑ Євген Сверстюк. На святі надій : Вибране. — Київ : Наша віра. — С. 752.

Література