Єфремова Леніна Петрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Єфремова.
Єфремова Леніна Петрівна
Народилася13 січня 1924(1924-01-13)
Київ, Українська СРР, СРСР
Померла10 січня 2013(2013-01-10) (88 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмузикознавиця, викладачка
Alma materКиївська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1949)
ЗакладКиївська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра
Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства (1962)
ВчителіХінчин Лія Яківнаd
Шеффер Тамара Василівна і Козицький Пилип Омелянович
Відомі учніКопиця Маріанна Давидівна
Голинська Ольга Арсеніївна
Немкович Олена Миколаївна
Колодуб Оксана Львівна
Аспіранти, докторантиГнатів Тамара Франківна
ЧленствоСпілка композиторів України

Леніна Петрівна Єфре́мова (13 січня 1924, Київ — 10 січня 2013) — український музикознавець і педагог; кандидат мистецтвознавства з 1962 року[1]; член Спілки композиторів України з 1960 року. Лауреат Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики за 1976 рік.

Біографія

Народилася 13 січня 1924 року в місті Києві (нині Україна). 1949 року закінчила історико-теоретичний факультет Київської консерваторії (клас Лії Хінчин, згодом Тамари Шеффер). Одночасно з навчанням протягом 1948—1949 років викладала у Київському музичному училищі. 1952 року закінчила аспірантуру при Київській консерваторії, де навчалася у Пилипа Козицького.

У 1949—1952 роках викладала історію російської та радянської музики, з 1953 року — російської музики, з 1955 року — старший викладач, з 1964 року — доцент, з 1965 року — професор, у 1970—1976 роках — завідувач кафедри історії радянської і зарубної музики, у 1976—1984 роках — історії музики Київської консерваторії. Серед учнів: Тамара Гнатів, Руслана Гнєдаш, Ольга Голинська, Оксана Колодуб, Маріанна Копиця, Лариса Лагутенко, Олена Немкович, Аріадна Поставна, Олена Таранченко. Померла 10 січня 2013 року[2].

Наукова діяльність

Розробляла актуальні проблеми радянської музики, її становлення як мистецтва «соцреалізму»; вивчала зв'язки української та російської музики; розвивала теорію інтонації Бориса Асаф'єва. Досліджувала творчі методи й індивідуальні стилі Кирила Стеценка, Віталія Кирейка, Ігоря Шамо, Модеста Мусоргського, Дмитра Шостаковича, Миколи Мяскобського, Сергія Прокоф'єва та інших. Серед робіт:

  • К. Г. Стеценко (Київ, 1950; 1955, у співавторстві з Надією Горюхіною);
  • Мусоргський і Україна (Київ, 1958);
  • Игорь Шамо (Москва, 1958);
  • «Лісова пісня» Віталія Кирейка (Київ, 1965);
  • Мусоргський і Шевченко // Шевченко і музика: Збірка статей (Київ, 1966);
  • Симфонія-кантата С. Людкевича «Кавказ» // История украинской дооктябрской музыки (Київ, 1969);
  • В партитурі й на сцені («Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича в Київському оперному театрі) // Музика. 1975. № 2.

Примітки

  1. ↑ Кандидатська дисертація — «Мусоргський і Україна».
  2. ↑ In memoria / Національна спілка композиторів України.

Література