|
Єронім Шептицький
Єронім Антоній Шептицький власного гербу (пол. Hieronim Antoni Szeptycki; 17 травня 1700, с. Погорільці, нині Золочівського району Львівської області, Україна — 9 серпня 1773, Варшава) — шляхтич з давнього українського роду Шептицьких. Римо-католицький релігійний діяч, єпископ-помічник Луцький у 1739—1759 роках, єпископ Плоцької дієцезії від 24 вересня 1759 до 9 серпня 1773 року. Життєпис Народився 17 травня[1][2] 1700 року в селі Погорільці[3]. Був охрещений 17 травня в латинській парафії Вижняни[4]. Представник роду Шептицьких. Батько — Євстахій Станіслав Шептицький (пол. Eustachy Stanisław Szeptycki, пом. 1709[4]), летичівський хорунжий. Матір — дружина батька Анна Крушинська, дочка смоленського ловчого.[5] Спочатку був греко-католиком.[6] За Каспером Несецьким, його стриєчним братом був єпископ Руської Унійної Церкви[7], Митрополит Київський Атанасій Шептицький.[8] Навчався у Львівському колегіумі театинців. У 1736 році здобув ступінь доктора обидвох прав Замойської академії, посідаючи при цьому посаду львівського латинського каноніка. 1739 року був львівським капітульним архідияконом, титулярним єпископом Салде (англ. Saldae,[9] правдоподібно, на цю посаду його висунув луцький єпископ Анджей Станіслав Залуський) і[5] Луцький єпископом-суфраганом[10]. Був депутатом Коронного трибуналу за дорученням Львівської латинської капітули. Під час його засідань, правдоподібно, нав'язав контакти з князями Чорторийськими і майбутнім коронним маршалком Станіславом Любомирським. Також зацікавився політикою, пропонованими «Фамілією» реформами.[5] Після раптової смерті в листопаді 1757 року кам'янецького єпископа і львівського архієпископа-номіната Миколая Дембовського[11] наприкінці 1757 року Чорторийські запропонували королю Августові ІІІ Фрідріхові кандидатуру Є. Шептицького на вакантну посаду кам'янецького єпископа[12], однак вибух Семилітньої війни затягнув процес і не дозволив йому її отримати. Після смерті у квітні 1759 року плоцького єпископа Юзефа Елізеуша Шембека у статусі кам'янецького єпископа-номіната був номінований королем на цю вакансію. 24 вересня 1759 року Папа Климент XIII затвердив на посаді[5], а 9 листопада адміністратор Плоцької дієцезії Казімеж Рокітницький (пол. Kazimierz Rokitnicki) отримав від Є. Шептицького лист, в якому останній давав йому вказівку вій його імені посісти посаду. Сам Є. Шептицький прибув до Плоцька 19 листопада, а 21-го духовенство і віряни урочисто вітали його в місцевій колегіаті[13]. Будучи на цій посаді, мешкав переважно в родинному палаці у Варшаві[14]. У 1760 році нагороджений Орденом Білого Орла[15]. 19 серпня 1772 у Варшаві виступив як свідок у дипломі короля Станіслава Августа Понятовського, яким Ян Себастьян, представник роду Гейделів, «за заслуги предків та власні у боротьбі проти гайдамаків» отримав дідичний титул барона[16] Помер 9 серпня 1773 року в м. Варшаві. Після меси, відправленої за упокій його душі, був похований 18 серпня 1773 року в каплиці святого Яна під вежею в колегіаті в Пултуську[17]. Свій маєток записав Каєтанові Шептицькому та його братам, а також Войтихові Шептицькому, єдиному синові львівського чашника та обухівського старости Юрія Шептицького[18]. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
