Єлизавета Софія Марія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзька
Єлизавета Софія Марія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзька (дан. Elisabeth Sophie Marie af Slesvig-Holsten-Sønderborg-Nordborg, 12 вересня 1683 — 3 квітня 1767) — данська принцеса з Ольденбурзького дому, донька принца Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзького Рудольфа Фрідріха та графині Бібіани фон Промніц, дружина спадкоємного принца Пльонського Адольфа Августа, згодом — третя дружина герцога Брауншвейг-Люнебургу князя Брауншвейг-Вольфенбюттелю Августа Вільгельма. Регентка Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Пльону у 1704—1706 роках. Бібліофілка, колекціонерка, авторка творів на релігійну тематику. Протегувала теологу Йоганну Лоренцу фон Мосгайму. БіографіяНародилась 12 вересня 1683 року у Вольфенбюттелі. Була третьою дитиною та другою дитиною в родині принца Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзького Рудольфа Фрідріха та його дружини Бібіани фон Промніц. Мала молодшого брата Ернста Леопольда. Старші брат і сестра померли немовлятами до її народження. Її дядько Ганс Бугіслав до 1669 року володів Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбургом, після чого землі відійшли данській короні. Батько, узявши за дружиною значні маєтки в Силезії, провів там решту життя. Єлизавета Софія Марія втратила матір у віці близько 2 років, а у 15 — залишилась круглою сиротою. Після смерті батька виховувалась при дворі опікунів, Рудольфа Августа й Антона Ульріха Брауншвейг-Вольфенбюттельських. Останній був одруженим з її тіткою Єлизаветою Юліаною. У 18 років стала дружиною 21-річного спадкоємного принца Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Пльонського Адольфа Августа. Весілля відбулося 8 жовтня 1701 року у Вольфенбюттелі. У подружжя народився єдиний син:
Адольф Август загинув через нещасний випадок у червні 1704 року. Єлизавета Софія Марія відала державними справами під час короткого володарювання їхнього малолітнього сина. Кілька років провела у скрутному фінансовому становищі.[1] На свій 27-й День народження взяла другий шлюб із 48-річним брауншвейзьким спадкоємним принцом Августом Вільгельмом, який доводився їй кузеном. Весілля пройшло 12 вересня 1710 в Аренсбеку. Наречений був двічі удівцем, відомим гомосексуалом. Від шлюбів з Крістіною Софією Брауншвейг-Вольфенбюттельською та Софією Амалією Гольштейн-Готторпською дітей не мав. Спільних нащадків у подружжя не з'явилося. У березні 1714 року її чоловік став герцогом Брауншвейг-Люнебургу князем Брауншвейг-Вольфенбюттелю. Від 1712 року резиденцією Єлизавети Софії Марії слугував замок Вехельде неподалік Брауншвейгу, який був розширений і добудований. Для неї була також зведена замкова каплиця. У 1716 році герцогиня придбала маєток Гассельгоф, де створила палац задоволень, названий замок Фюрстенау. У 1724 році Август Вільгельм подарував дружині ділянку в окрузі Вендебург, де вона звела ще один палацовий комплекс — Софієнтський палац. Село Софієнталь, назване на її честь, розвинулося з комплексу. Замок був знесений близько 1769 року. Зі своїх маєтків герцогиня мала незалежний дохід.[1] У березні 1731 року Август Вільгельм помер. Після його смерті герцогиня мешкала у своїй удовиній резиденції в Брауншвейзі. У 1742 році продала замки Вехельде, Фюрстенау та Софієнталь новому правителю Вольфенбюттелю — Карлу I, однак залишила за собою права проживання та користування ними. В той же час почала збирати видання Біблії, які зберігала у Брауншвейзькій резиденції. Окрім іншого, купувала їх на аукціонах в Ульмі, Гаазі, Берліні та Лейпцигу. 1743 року придбала велику колекцію гамбуржця Пальма. Сама виступала як авторка релігійних творів. Її змальовували не лише як рішучу, а й як войовничу лютеранку. Активно опікувалася і підтримувала богословів і новонавернених. На прохання герцогині, придворний капелан Георг Людольф Отто Кнох створив перший каталог її колекції книжок. У вересні 1764 року Єлизавета Софія Марія мала бібліотеку, що налічувала близько 4900 томів, 1161 з яких були Біблії. 1765 року наказала перевезти свою колекцію з Брауншвейгу до Вольфенбюттелю, де та була об'єднана з біблійною колекцією герцога Августа Старшого.[2] Померла герцогиня 3 квітня 1767 року у Брауншвейзі. Була похована у крипті церкви Святої Марії у Вольфенбюттелі.[3] Твори
Генеалогія
ПриміткиЛітература
Посилання |