|
Євгеній Булгаріс
Євгеній Булгаріс, в миру Елефтеріос Булгаріс (грец. Ελευθέριος Βούλγαρης, рос. Евгений Вулгарис[1], 22 серпня[2][1] 1715, Керкіра — 8 червня 1806, Санкт-Петербург) — етнічний болгарин з міста Корфу (Керкіра), ренесансовий філософ, визначний гуманіст та православний діяч в Україні; грецько-російський енциклопедист, богослов й перекладач[1]. Засновник Новогрецького Просвітництва, архієпископ Словенський й Херсонський синодальної Московської Церкви. Світогляд архієпископа Євгенія формувався під упливом філософів Джона Локка, Ґотфріда Лейбніца, Кристіана Вольфа, підтримував особисті зв'язки з Вольтером. БіографіяНародився 1715 року на грецькому острові Керкіра у родині етнічних болгар. Його належність означена «славено-болгарин за походженням, грек за народженням і росіянин за схильністю». При хрещенні дістав ім'я Єлефтерія (у перекладі з грецької означає Вільний). Закінчив навчання в гімназії (фронтистерій) на іонійському острові, продовжив здобувати освіту в містах Арт і Яніна[1][2]. У 1737 році прийняв чернечий постриг з іменем Євгенія[2] та в 1739 р. сан ієродиякона, служив у церкві острову Занте, Закінф (звідки походив його батько)[2]. Став катехитом і проповідником грецької церкви «Георгія Побідоносця» в Венеції. У 1739—1740 рр. навчався на філософському факультеті Падуанського університету[1]; у Венеції в професора математики і філософії Падуанського університету Й. Синція. Незабаром обраний на учителя грецької мови, став викладачем й ректором гімназії в місті Янині в школі Маруциса (1742—1749; 1751—1753 рр.), у м. Козані (1750—1752). Саме з міста Яніна багато греків у 1650—1700 роках переселилося у Ніжин на Гетьманщині де існувало Ніжинське грецьке братство. У 1753 р. призначений був Константинопольським патріархом Кирилом V бути начальником училищ, що перебували при Афонській Ватопедській лаврі (1748—1751, 1752—1757 рр.); в академії «Афоніада» при монастирі Ватопеда (1753—1759). 1758 року став ректором патріарших училищ у Константинополі, викладачем Патріаршої академії. Одна з його патріотичних проповідей проти окупації Греції Османською імперією стала приводом для того, щоби константинопільська православна ієрархія виступила за його звільнення, тому в 1763 р. він був змушений залишити м. Константинопіль[2]. Вирушив через Бухарест на навчання до німецьких Галле, Лейпцига, Ґетінґена, Магдебурга. Там відвідував лекції в університетах і спілкувався з ученими. У 1767 р. — став референдарієм вселенського апостольського престолу. У 1769 р. Патріархом Серафимом II був призначений на посаду ректора Великої школи нації в Константинополі з титулом вселенського дидаскала, вчителя і начальника філософствуючих. За рекомендацією Константинопольського патріарха 1771 року Євген був прийнятий імператрицею Катериною ІІ й став головним бібліотекарем при імператриці, і прийняв підданство Російської імперії. Бібліотека Євгенія, що він привіз із собою складала 1500 томів. Він був членом Імператорського Санкт-Петербурзького Вільного економічного товариства (від 1792 р.), Лондонської Академії старожитностей; від 1776 р. — почесний член Санкт-Петербурзької АН[1]; кавалер ордена святого Олександра Невського (у 1797 р.)[2]. Указом Катерини II від 9 вересня 1775 року була утворена Словенська і Херсонська єпархія (нині — Дніпропетровська єпархія УПЦ (МП) в Україні), яка охоплювала землі колишньої Запорозької Січі. Єпархія охоплювала території Новоросійської й Азовської губерній. Її архієпископом призначено Євгена Булгаріса. Землю планувалося заселити балканськими слов'янами, німцями, греками, тому кандидатура грека, народженого в Італії й освіченого у Німеччині була найбільш доречною. 30 серпня 1775 р. Євген був хіротонізований у м. Москві (в Миколаївському грецькому монастирі) бути ієромонахом, а 1 жовтня 1775 р. — архієпископом, що підкреслювало значимість нової єпархії. До побудови міста Слов'янська у Микитиному Розі єпархіальна кафедра й правління мала перебувати у Полтаві: у Хрестовоздвиженському монастирі. Євген на початку прохав колишнього українського гетьмана Кирила Розумовського про надання його кам'яного будинку у м. Полтаві під Полтавську слов'янську семінарію. В утвореній ним семінарії викладали грецьку, латинську, російську й пізніше німецьку й французьку мови; риторику й малювання. У 1779 р. архієпископ Євгеній був звільнений з посади на його прохання. 1781 року переїхав з Полтави у м. Херсон. Під час перебування у Херсоні Євгеній продав свою велику бібліотеку Григорію Потьомкіну, що мала бути основою бібліотеки нового Катеринославського університету. 1804 року ця бібліотека за розпорядженням царя була передана нововідкритому Казанському університетові, а в Катеринославі залишилася лише невелика її частина, що належала Катеринославській гімназії. 1787 року Євгеній переїхав у м. Санкт-Петербург, де помер 1807-го року й був похований у Олександро-Невській лаврі (коло Феодорівської церкви). Основні твориАрхієпископ Євген залишив по собі багато наукових праць, серед них: 
Переклади
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
