Škoda Octavia — сімейство легкових автомобілів, що виготовлялося підприємством AZNP Škoda (чеськ.Automobilové závody, národní podnik Škoda — автомобільний завод народного підприємства «Шкода») у 1959—1971 рр. Включало в себе дводверні седани Octavia, кабріолетиFelicia[en] (обидва виготовлялись до 1964 р.) та універсали Kombi (протрималась на конвеєрі до 1971 р.).
Всього було виготовлено близько 365 тис. автомобілів.
Назви Octavia та Felicia були відроджені у 1996 та 1994 рр. відповідно на передньоприводних автомобілях на платформі Volkswagen.
Історія
Škoda Octavia (від лат.octāvus — восьмий, що означало 8-ий автомобіль виготовлений націоналізованим підприємством[2] чи 8-ий автомобіль з хребтовою рамою[3]), що з'явилась у січні 1959 р. у порівнянні з попередником Škoda 440 мала, зокрема, інакшу передню підвіску. Незалежну ресорну з двома поперечними важелями та важільними амортизаторами замінила нова на чотирьох поперечних важелях, пружинах та телескопічних амортизаторах. У результаті в автомобілів покращилась плавність ходу та керованість.
Аналогічно до базового седана усі автомобілі сімейства отримали нові назви: седан з потужнішим двигуном (Škoda 445) став [[Škoda Octavia Super, а кабріолет (Škoda 450]]) — Škoda Felicia (від італ.felicità — радість, щастя). Крім того, існувала версія Škoda Octavia Touring Sport — базовий дводверний седан з двигуном від кабріолета (50 к. с.).
Тридверний універсал Škoda Octavia CombiРодстер Škoda Felicia
У 1960 р. з'явилась Škoda Octavia Combi з двигунами «Октавії Супер» потужністю 45 к. с (47 по SAE). Тридверні універсали виготовлялися аж до 1971 р., не зважаючи на те що ще у 1964 р. усе сімейство Octavia було зняте з виробництва (створення універсалів на базі задньомоторної Škoda 1000 МВ було утрудненим).
У 1961 р. з'явились ще дві модифікації — Škoda Felicia Super та Škoda Octavia 1200 Touring Sport, обидві з двигунами об'ємом 1221 см³ та потужністю 55 к. с. При цьому максимальна швидкість автомобілів зросла до 130 км/год.
У 1963 р. автомобілі сімейства «Октавія» зазнали модернізації. Багато змін було внесено у конструкцію шасі, зокрема карданний вал отримав новий гумометалевий шарнір, що знизив шуми та вібрації. З цією метою змінили й кріплення кузова до шасі. Були допрацьовані гальмові механізми — регулювання зазору між колодками та барабаном стало відбуватись завдяки ексцентрикам. Стали встановлювати нові ширші шини.
Дещо змінилась зовнішність — решітка радіатора стала дрібнішою, задні світловідбивачі круглими (замість витягнутих уверх прямокутників), змінилась форма освітлення приладів на лобовому склі. Запасне колесо у модернізованих автомобілів лежало не на дні багажника, а у спеціальній ніші в підлозі заднього звису, завдяки чому об'єм багажника став ще більшим.
Експорт
Автомобілі «Шкода» завдяки помірній ціні та якості були популярними у Європі, експортувались до Індонезії, Пакистану, Нової Зеландії та країн Південної Америки і т. д. Їх експортом займалось державна зовнішньоторговельна компанія Motokov.
Спеціально для Англії існував варіант з правим кермом. Навіть британська преса, зазвичай не щедра на похвалу (особливо східноєвропейських автомобілів) назвала «Шкоду Феліцію» найгарнішим автомобілем Східного блоку.
У Західній Німеччині на початку 1960-их Škoda Felicia коштувала 6690 марок — дешевше аналогічних внутрішньоринкових моделей (відкритий Volkswagen Beatle — 7635 марок, Auto-Union 1000 Sp — 10750 марок). Вартість автомобіля могла бути вищою при замовленні опцій — протитуманних фар, радіоприймача Tesla, декоративних ковпаків чи автоматичного електропневматичного привода зчеплення Saxomat.
До НДР було експортовано близько 500 родстерів, де вони конкурували з Wartburg 311/2.
Шасі з двигуном універсала лягло в основу для новозеландського автомобіля Trekka.
_(5).jpg)
.jpg)
