Вивчав право в університетах Валенсії і Гранади. Літературна популярність почалася з роману «Las cerezas del cementerio» (1910), сюжет якого побудований на історії про трагічне кохання юнака Фелікса Вальдівіа до літньої жінки Беатріс.
У 1915 році опублікував роман «El abuelo del rey» — історія трьох поколінь з невеликого левантійського міста, в якій описується зіткнення традицій і прогресу.
Через рік була опублікована оповідання «Страсті Христові» (1916–1917) про останні дні Христа. У 1917 році написав автобіографічну «Книгу Сігуенси», герой якої Сігуенса — літературний alter ego письменника. «Сплячий дим» (1919) і «Роки і ліги» (1928) написані у формі есе.
Дія роману «Прокажений єпископ» (1926) відбувається в місті Oleza (образ міста Оріуела) в останній третині XIX століття.