Тонка блакитна лінія (фільм, 1988)

«Тонка блакитна лінія»
англ. The Thin Blue Line
Жанрдокументальний фільм[1][2]
РежисерЕррол Морріс
ПродюсерМарк Ліпсон
СценаристЕррол Морріс
У головних
ролях
Рендалл Адамс
Девід Гарріс
ОператорРоберт Чеппеллd
КомпозиторФіліп Ґласс
Дистриб'юторMiramax Films і Netflix
Тривалість103 хв.
Моваанглійська
Локалізаціяфільм не озвучили українською мовою для прокату в Україні
КраїнаСША США
Рік1988
IMDbID 0096257
Q: «Тонка блакитна лінія» у Вікіцитатах
(…) будь-який прокурор може посадити за ґрати винного. І тільки великий прокурор може посадити невинного

Рендалл Адамс, «Тонка блакитна лінія»

«Тонка блакитна лінія» (англ. The Thin Blue Line) — американський документальний фільм Еррола Морріса, знятий 1988 року.

Сюжет

За вбивство поліцейського засуджено Рендалла Адамса. Злочин стався у суботу, 27 листопада 1976 року. Двоє поліцейських зупинили машину для перевірки документів. Коли офіцер Роберт В. Вуд (англ. Robert W Wood) підійшов до вікна водія, його застрелили. Його напарниця нічого не встигла зробити. Машина була вкрадена шістнадцятирічним Девідом Гаррісом. Коли поліція натрапила на його слід, він признався, що був у машині. Але сказав, що у машині із ним був Рендалл Адамс, який і вбив поліцейського. Стрічку побудовано як серію інтерв'ю із різними дійовими особами справи — сам Рендалл Адамс, Девід Гарріс, суддя, декілька свідків, детективи, адвокати Адамса. Дуглас Д. Малдер (англ. Douglas D. Mulder), прокурор, у фільмі не з'являється.

Фільм натякає, що Адамс є невинним, змушуючи сумніватися у доказах його вини[3].

Назва

Назва фільму взята із промови прокурора, що поліція — це «тонка блакитна лінія», що розділяє суспільство та «анархію». Ця фраза є похідною від відомого виразу «тонка червона лінія».

Прокат та вплив

Стрічка вийшла у прокат 25 серпня 1988 року. Вона зібрала 1,209,846 доларів США[4].

Рендалла Адамса випустили із в'язниці через рік.

Нагороди

Фільм отримав нагороду як «Найкращий документальний фільм» від New York Film Critics Circle, Kansas City Film Critics Circle, Національної ради кінокритиків США та Національної спілки кінокритиків США[5].

Морріс отримав нагороди International Documentary Association, Едгара Аллана По та стипендію МакАртура (1989)[6][7]. Фільм було визначено не як документальний, що не дало йому можливості бути висуненим на «Оскар»[8].

Примітки

  1. http://www.metacritic.com/movie/the-thin-blue-line
  2. http://www.imdb.com/title/tt0096257/
  3. Williams, Linda. «Mirrors without Memories: Truth, History, and the New Documentary.» Film Quarterly 46.3 (Spring, 1993): 9-21. JSTOR. Web. 26 Nov. 2010.
  4. The Thin Blue Line (1988). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 30 червня 2015.
  5. The Thin Blue Line (1988) - Awards. IMDb. Архів оригіналу за 12 жовтня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
  6. Errol Morris - Awards. IMDb. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 30 червня 2015.
  7. IDA Documentary Awards 2009 - International Documentary Association. Архів оригіналу за 21 червня 2010. Процитовано 25 червня 2010.
  8. Morris, Errol (3 квітня 2008). Play It Again, Sam (Re-enactments, Part One). New York Times. Архів оригіналу за квітень 7, 2008. Процитовано 30 червня 2015.

Посилання