Брав участь у Сталінградській битві, де на нього було покладено інженерне забезпечення бойових дій 62-ї армії. Після закінчення битви командуванням 62-ї армії за зразкове виконання бойових завдань командування, надійне інженерне забезпечення з'єднань армії, впевнене управління підлеглими з'єднаннями та частинами В. М. Ткаченко був представлений до ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня. Проте представлення залишилося нереалізованим.
У серпні 1944 року війська 8-ї гвардійської армії вийшли до Вісли в районі міста Магнушев (Польща). Перед В. М. Ткаченко стояла чергова серйозна задача — забезпечення форсування великої водної перешкоди і успішних дій з'єднань і частин армії на плацдармі. Своєчасне маневрування інженерними силами, швидке і рішуче реагування на мінливу обстановку сприяло успішним бойовим діям військ. Після захоплення плацдарму В. М. Ткаченко особисто очолив роботи з наведення важкої поромної переправи і понтонного моста для переправи танкових частин. Своєчасне посилення військових частин на плацдармі дозволило успішно відбити контратаки противника і розширити захоплений плацдарм. 13 вересня 1944 року йому було присвоєно військове звання «гвардії генерал-майор інженерних військ».
З 14 січня1945 року війська армії брали участь у Вісло-Одерської стратегічної операції, у взаємодії з іншими військами 19 січня звільнили місто Лодзь і, не давши відступаючому противнику закріпитися, сходу форсували річку Одер. Значний внесок в успіх дій передових частин 8-ї гвардійської армії внесла продумана робота генерала В. М. Ткаченка щодо посилення першого ешелону інженерними частинами і підрозділами, завчасної підготовки та накопичення плавзасобів. Особливу увагу начальником інженерних військ армії було приділено застосуванню 273-го окремого моторизованого батальйону особливого призначення, який мав на озброєнні 61 плаваючий автомобіль і призначався для забезпечення першого рішучого кидка через річку.
У другій половині лютого 1945 року 8-а гвардійська армія утримувала захоплений нею плацдарм на лівому березі Одеру і виробляла інженерні роботи з його закріплення. Глибина плацдарму на деяких ділянках становила всього 1 200 метрів, що дозволяло противнику переглядати всі розташування радянських військ і піддавати їх вогневому впливу. На плацдармі на лівому березі Одеру займали оборону 4-й і 28-й гвардійські стрілецькі корпуси з доданими їм частинами. Дивізії другого ешелону, резерви і тили армії знаходилися на правому березі. Багато сил і часу було потрібно генералу В. М. Ткаченку для підтримки комунікацій армії, утримання переправ, які піддавалися дії артилерії і авіації противника. У той же час інженерні частини готувалися до подальшого наступу. Проводилася підготовка саперів, мінерів, понтонерів, шляховиків, ремонтувалася і поповнювалася інженерна техніка, відпрацьовувалися дії штурмових інженерних підрозділів. Весь цей комплекс заходів був у центрі уваги начальника інженерних військ армії.
Героїчні двомісячні бої за утримання захопленого 31 січня невеликого плацдарму і за розширення його до кінця березня до 45 км по фронту і до 10 км у глибину з'явилися важливим і відповідальним ланкою у підготовці Берлінської наступальної операції. Був створений великий плацдарм, придатний для розгортання на ньому основних сил 1-го Білоруського фронту для здійснення удару безпосередньо на берлінському напрямку. Наявність за 60 км від Берліна подібного плацдарму звільнило радянські війська від необхідності форсувати Одер у ході Берлінської операції та дало можливість не лише прискорити проведення цієї наступальної операції, але й уникнути зайвих, неминучих при форсуванні річки втрат. Значна частка успіху 8-ї армії належала інженерним військам армії під керівництвом В. М. Ткаченко.
Свій бойовий шлях 8-а гвардійська армія завершила участю у Берлінській стратегічної операції. Сапери генерала В. М. Ткаченка забезпечили форсування річки Шпрее на підручних засобах на всьому фронті наступу. Для переправи танків і артилерії вони використовували захоплений міст у районі Кепеника, а також два парки Н2П і два парки НЛП, зібравши з них десять поромів різної вантажопідйомності.