Соціа́льна еволю́ція — поняття, яке використовується для позначення внутрішньо єдиної системи соціальних змін, що відбуваються через загальні принципи системи та виявляються у певних тенденціях, які ведуть до соціальних новостворень. Це розвиток суспільства від найпростіших форм до найскладніших. Багато в чому нагадує біологічну еволюцію, характеризуючись:
невичерпністю,
направленістю,
різноманіттям.
Але, крім предмета, є ще одна суттєва різниця: не виходячи за межі знань, які має людина, ми можемо з певною імовірністю вгадати її наступний крок.
Розгорнуту теорію соціальної еволюції запропонував Герберт Спенсер. Відповідно до неї, соціальна еволюція — це рух від однорідного до різнорідного, єдність інтеграції й диференціації.
У 20 столітті деякі норми класичного еволюціонізму піддано критиці. Виникає новий напрям — неоеволюціонізм. У ньому збереглися основні постулати класичного еволюціонізму, але замість ідеї однолінійного розвитку культури розвивалися ідеї універсальної еволюції (виявлення глобальних змін, які мають форму розвитку) та багатолінійної (можливі декілька шляхів соціокультурного розвитку, відсутність орієнтації на встановлення загальних законів еволюції).
Процеси соціальної еволюції — всупереч утопічним теоретизуванням теоретиків-соціалістів — відбуваються без участі чиєїсь волі або передбачення. Керувати ними людство не в змозі. Ба більше, саме тому й можлива культурна еволюція, що її ніхто не спрямовує і не передбачає. Із спрямовуваного процесу може вийти тільки те, що свідомість, яка спрямовує, може передбачити. Вона і виявиться у виграші від експерименту. Суспільство, що розвивається, рухається вперед не ідеями уряду, а відкриттям нових шляхів і методів у процесі спроб і помилок, іноді вельми болісних.[1]
↑Хайєк Ф. А.Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. / Пер. з англ. — К.: Сфера; Т. 3. Політичний устрій вільного народу. Переклад з англійської: Т. Комарова. 2000. — 252 с. — Розділ 18