Селище міського типу Солоне розміщене на берегах невеликої пересихаючої річки Солоної, яка через 5 км впадає в річку Мокра Сура. На річці і декількох пересихаючих струмках зроблені загати. Через селище проходить автомобільна дорога Р80.
Археологічні розвідки
Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді-бронзи були знайдені при археологічних розкопках на околицях села.
Історичні відомості
Наприкінці XVII століття на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка засноване кріпаками-втікачами. На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Найменування річки, за розповідями, пішло від того, що вода в ній була солоною, а влітку на берегах навіть виступав солонець. Нове поселення дістало назву Енгельгардівка. В 80-х роках XVIII століття село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 осіб.
у 1803 році в Солоненькому була побудована Петро-Павлівська церква[2].
На викуплених у 1852 році землях меноніти Бергмани побудували хутір і назвали його Абрамівським. З часом хутір перетворився у потужну економію.
За переписом 1858 року в Солоненькому налічувалось 724 особи, які займалися хліборобством та скотарством. Напередодні Першої світової війни в Солоному було 274 двори, кількість населення становила 1830 осіб.
Наприкінці XIX століття громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятини землі.
У 1881 році землі сільця Солоненького були розподілені таким чином (десятина — це 1,0925 гектара):
хутір Абрамівський, володіння меноніта Абрама Абрамовича Бергмана — 2222 дес.
володіння селянина Давида Сергійовича Строменка (з іншими) — 1 десятина
володіння меноніта Германа Абрамовича Бергмана — 2229 дес.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1398 осіб (719 чоловічої статі та 679 — жіночої), з яких 1387 — православної віри[4].
У грудні 1905 році в Солоному проходив з'їзд Селянської спілки, на що влада оголосила воєнний стан у повіті і село було обстріляно артилерією за наказом генерал-губернатора Сандецького. Василій Строменко, Ярема Строменко, Панас Бабенко, учитель Євген Моцний, Оникикій Стром, Потап Колодченко, Міхей Московка 1882 г.р., Данило Бондаренко, Григорій Поплавський були заарештовані. Більшість з них засуджені і вислані на північ Росії.[5]
У 1923 році Солоне стало районним центром. З 1960 року селище Солоне віднесене до категорії селищ міського типу.
У 1925 у Солоному відбувся гучний судовий процесс. На лаві підсудних опинилися 14 чоловік. Між ними голова Солоняського райвиконкому, голова СільЄСТ-ва , фінінспектор й нарсуддя. Головні пункти обвинувачення - незаконне позбавлення деяких селян права голосу на виборах, несправедливе вирішення земельних питань, розтрати, недбале ставлення до своїх обов'язків.[6]
У 1937 радянська влада побудувала в Солоному грандіозний театр, який було зруйновано у 1943 році[7].
До 1914 року в Солонянській школі викладали математику - Євген Федосійович Моцний[8] , а українську мову та літературу - Олександр Потапович Колодченко[9]
У 1941 з серпня по жовтень в Солоному діяв партизанський загін НКВС під керівництвом Карпа Родіоновича Волобуєва[10].[11]
1989 року за переписом тут мешкало приблизно 7400 осіб.
У 1990 році патріоти вперше встановили у Солоному жовто-блакитний прапор[12]
Колись село розділялось на три частини: Шланбова (ймовірно від «шлагбаум»), Більчена (ймовірно від "білий) та Коновалівка[13].
Солонянська Центральна районна лікарня вул. Усенка,13
Солонянський Центр первинної медичної допомоги вул,Усенка 13
Культурні заклади
Районний будинок культури вул. Гагаріна, 12-а
Будинок дитячої творчості вул. Гагаріна, 3
Дитяча музична школа вул. Гагаріна, 3
Найбільші підприємства
Солонянський РЕМ
Міжрайонне управління водного господарства
ТОВ «Завод полімер деталь»
ТОВ Солонянський завод «Агрополімердеталь»
ТОВ «Агроовен»
Солонянська СЕГГ ВАТ «Дніпропетровськ газ»
Супермаркет «Varus»
Релігія
В селищі знаходяться наступні сакральні споруди релігійних громад:
Храм Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУ (вул. Перемоги, 52);
Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Голуба, 8-А);
Свято-Стрітенський храм (вул. Соборна, 65-Б);
Буддійський храм (вул. Строменка, 4-А).
Цікаві факти
У селищі є будинок братів Бергманів. Тепер у цій будівлі розміщені краєзнавчий музей, районний архів, бібліотека, центр надання адміністративних послуг. Сім'я Бергманів у 1862 році отримала 14 тисяч десятин землі. На території селища розташовані дві садиби, які належали Пітеру Хугу, Абрахаму та Герману Бергманам. Одна з них є пам'яткою архітектури України місцевого значення. Бергмани активно розвивали регіон. Земська лікарня, земська школа, дороги, початкові школи в інших населених пунктах збудовані за сприяння родини Бергманів багато будівель існують до цього часу.
Відомі люди села
Чумаченко Михайло. Костянтинович (? — 1921) — отаман, мав свій загін, Разом зі своїми братами Іваном, Трохимом та Наумом брав участь у Визвольних змаганнях у 1918—1920 роках. на Катеринославщині. Загинув у лютому 1921 разом з відомим діячем повстанського руху доктором Гелієвим у Солоному.
Строменко Ярема Якович (?-?) — дядько Василія Строменко, політичний діяч. член партії СР, голосний на Катеринославських земських зборах від Катеринославського повіту. У 30-х роках ХХ століття засланий бльшовиками у північні краї Росії разом з родиною за активну антирадянську діяльність проти розкуркулювання та колективізації, звідки він не повернувся.
Більченко Сергій Саввич — провідний співробітник органів держбезпеки СРСР, в роки Другої світової війни — організатор і керівник партизанського руху на окупованій території, в 1943—1953 — нарком (міністр) внутрішніх справ Білоруської РСР, генерал-полковник.
Волощенко Г.П., Станкевич Н.І., Теліченко Ю.М. Соло́не // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.776-786
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Солоне (селище)
↑Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 368: attempt to index local 'lang_t' (a nil value).
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 21 (рос. дореф.)