Більшість словенців мешкають на території незалежної Словенії (1 631 363). Здавна мешкають на північному сході Італії (від 83 000 до 100 000 осіб), на півдні Австрії (18 000), у Хорватії (13 200) й Угорщині (3180). Словенців визнано за національну меншину у цих чотирьох країнах, що з ними країна Словенія й тепер має спільні кордони (Австрія, Угорщина, Хорватія, Італія).
За національним переписом населення в Словенії 2002 року, 1 631 363 людей зазначили свою національність як словенці, а 1 723 434 осіб назвали словенську мову рідною.
Загальна чисельність словенців у Австрії налічує 24 855, серед них 17 953 представляють словенську меншість, а 6902 — чужоземні підданці.
Із 623 до 658 слов’ян між верхньою течією Лаби й горами Караванке об’єднано під владою короля Само (Kralj Samo) — так званий Самівський Племінний Союз. Племінний Союз занепав після смерті Сама, проте маленьке князівство слов’янських племен Карантанія (словен.Karantanija) залишилося, його центр знаходився в теперішній провінції Каринтія на півночі Словенії.
Першими документами написаними словенським діалектом були Фрейзінгенські уривки, датовані між 972 і 1022 роками. Найпершими книжками словенською мовою стали катехізис (Катекізем) і Абецеднік, написані протестантським реформатором Пріможем Трубарем (Primož Trubar) в 1550 році й надруковані в Тюбінгені, Німеччина. Юрій Далматін переклав у 1584-му Біблію словенською. У другій половині XVI століття словенська мова набула відомости завдяки багатомовному словникові, укладеному Гєронімусом Мегісаром.
Словенці між XVIII століттям і Другою світовою війною
Чимало словенців емігрувало до Сполучених Штатів протягом XX століття, головно, з економічних причин. Тих, що оселилися в Бетлегемі, штат Пенсільванія називають Windish (від wind — вітер). Найбільше словенців занесло до Клівленду, штат Огайо й навколишні землі. Друга за чисельністю група осіла в одному з районів Чикаго. У цих регіонах словенці вели активну суспільну діяльність.
1920 року в двомовній Каринтії було проведено референдум, за підсумками якого більша частина Каринтії мала залишитися в складі Австрії. Між двома світовими війнами західні землі, заселені словенцями, були під владою Італії.