Вихованець єреванського футболу. На дорослому рівні дебютував у складі «Арарата» в сезоні 1975 року. Відіграв у складі єреванського клубу 12 сезонів у вищій лізі чемпіонату СРСР, взявши участь у 295 матчах першості та відзначившись в них 93 забитими голами. Найвищим досягненням «Арарата» у чемпіонаті протягом цього періоду стали срібні медалі сезону 1976 (весна), команда також виборола Кубок СРСР 1975 року.
Протягом 1979—1984 років гравець викликався до лав футбольної збірної СРСР, за яку провів 34 гри, записав собі до активу 6 голів у складі головної команди країни. Брав участь у чемпіонаті світу 1982 року, на якому зокрема забив єдиний переможний гол матчу другого групового етапу проти збірної Бельгії. Крім цього, виступав у складі олімпійської збірної СРСР на «домашніх» Літніх Олімпійських іграх 1980 року, за результатами яких став бронзовим олімпійським призером.
13 травня 1991 року під час матчу ташкентського «Пахтакору», за який він виступав, з київським «Динамо» за рахунку 2:0 за кілька хвилин до кінця матчу Олег Лужний в ігровому моменті виконав підкат ззаду і травмував Оганесяна, в якого порвалося ахіллове сухожилля, що поставило хрест на продовженні його кар'єри в Греції.