Може бути названий на початку XX століття по іконі Миколи Чудотворця, яка знаходилася на стіні Іваньківської каплиці, розташованої на північний схід у бік тупика[3].
Історія
Тупик виник в селі Іванькове і примикав до Берегової вулиці цього села[4]. У 1937 році після утворення Хімкинського водосховища тупик опинився на його березі. Пізніше назва тупику була поширена на дорогу, яка продовжувала його і проходила по дамбі через парк Покровського-Глєбова до Ленінградського шосе. Наприкінці 1980-х років село Іванькове було знесено, а у 1999 році закрито проїзд по дамбі. На місці села наприкінці 1990-х років побудовано житловий комплекс «Покровські пагорби». Праворуч до глухого кута примикає територія Центрального спортивного клубу Військово-морського флоту, а ліворуч, за греблею — територія будинку відпочинку «Чайка», який раніше належав Московському міському комітету КПРС, а нині — Управлінню справами московської мерії.