Місто розташоване на західному березі Рейну, навпроти Дюссельдорфа. Лежить на перетині історичних та сучасних торговельних шляхів. Нойс одне з найстародавніших міст Німеччини.
Нойс був заснований ще римлянами 16 року до н. е. як військове укріплення, споруджене з деревини та землі. З часом римські війська відійшли під тиском давньогерманських племен. У IX столітті з півночі Європи на південь просувалися річковими шляхами вікінгі. Чимало тогочасних європейських літописці відзначили в своїх літописах присутність вікінгів у Європі та факт існування міста Нойс. У XII столітті в місті було побудовано перше кам'яне укріплення з вежами. Документи засвідчують історичне зростання міста, а також зростання його впливу в епоху Середньовіччя. 1209 року в Нойсі був закладений собор Квірінуса (нім.Quirinus-Münster) на честь святого Квірінуса, що вважається покровителем міста.[3]
Середньовіччя
Нойс поступово став провідним, впливовим та процвітаючим торговим центром. Протягом X століття мощі мученика та трибуна Квірінуса Нойського було перевезено до Нойса. Таким чином місто стало центром паломництва навіть з країн поза межами Священної Римської імперії.
Як місто Нойс був зареєстрований лише 1138 року. Одною з найважливіших подій в історії міста була облога 1474–1475 років. Карлом Сміливим. Жителі Нойса протистояли облозі, й опісля були винагороджені Святим римським Імператором Фрідріхом III. Місту надали право карбувати власні монети та нести імперський герб з орлом та короною всередині герба Нойса, а 1475 року місто увійшло до Ганзейського союзу, проте це не визнавалося іншими членами Ліги.[3]
1586 року в Нойсі сталася сильна пожежа, яка знищила дві третини всіх будівель.
Станом на 2015 рік діє парафія Почаївської ікони Божої Матері УПЦ КП[4]: Німецький деканат Української Православної Церкви Київського Патріархату (Ukrainische Orthodoxe Kirche-Patriarchat KIEV Deutsches Dekanat der Dekan Stephanusstr 4 41472 Neuss )
Транспорт
Із Нойса в Дюсельдорф ходять приміські електро- та дизель-поїзди (понад 10 пар на годину у будні), трамвай № U75 сполученням Станція "Нойс-Головний" - Венхаузенська Алея (Дюсельдорф) щодесять хвилин та трамвай номер 708 щодвадцять хвилин. На усіх згаданих лініях інтервал руху у вихідні і ввечері збільшується до години.
Erich Keyser (Hrsg.): Rheinisches Städtebuch, Band III. 3. Teilband aus Deutsches Städtebuch. Handbuch städtischer Geschichte. Im Auftrage der Arbeitsgemeinschaft der historischen Kommissionen und mit Unterstützung des Deutschen Städtetages, des Deutschen Städtebundes und des Deutschen Gemeindetages, Stuttgart 1956
P. Stenmans u. a.: Neuss im Wandel der Zeiten. 1970
H. Chantraine, M. Gechter, H. G. Horn: Das römische Neuss. 1984, ISBN 3-8062-0356-3
Christian Wierstraet: Die Geschichte der Belagerung von Neuss 1474–1475. 2000, ISBN 3-9801294-6-2
Albert Mathias Kreuels: Unkenrufe aus der Provinz. Freiburg i.Br. 1984, ISBN 3-89102-171-2.
Albert Mathias Kreuels: Kleines Neusser Heimatbuch. Selbstverlag 1969.
Andrea Niewerth, Christoph Roolf: Zwangsarbeit in Neuss während des Zweiten Weltkrieges (1939–1945). (= Dokumentationen des Stadtarchivs Neuss 7), Neuss 2005, ISBN 3-922980-80-5.