Народився 6 червня1959 року в місті Мілан[1]. Вихованець юнацької команди «Еленіо Еррера» (Трієстіна).
У дорослому футболі дебютував 1975 року виступами за команду «Віджевано», в якій провів один сезон, взявши участь лише у 6 матчах чемпіонату.
У 1976 році перйшов у «Фоджу»[2], з якою 23 жовтня1977 року дебютував у Серії А в матчі проти «Торіно»[3]. За сезон 1977/78 зіграв у 21 матчі і забив 6 голів, проте команда зайняла передостаннє місце і покинула еліту, після чого Мауріціо перейшов у «Торіно», де провів наступний сезон, проте не зміг виграти конкуренцію у зіркових Франческо Граціані та Паоло Пулічі[4].
Влітку 1979 року Йоріо перейшов в «Асколі» як частина угоди по півзахиснику Даніло Пілеггі[5]. Тренер Джован Баттіста Фаббрі використовував його як єдиного форварда[6]. Після вдалого старту сезону[7] (з чотирма голами в груповому етапі Кубка Італії[8]) Йоріо втратив своє місце в команді через погану роботу[9] та конфлікт з тренером[10] і в підсумку за сезон зіграв лише 11 матчів в Серії А і забив 1 гол.
Влітку 1980 року Йоріо перейшов в «Барі», що грало в Серії Б, де став виступати в парі з Альдо Сереною[11]. У першому сезоні 1980/81 років він забив 10 голів в 29 іграх, в тому числі два голи в дербі проти «Лечче»[11], незважаючи на травму[1]. У наступному сезоні він забив 18 голів в 36 матчах, ставши найкращим бомбардиром команди, проте це не допомогло їй вийти в Серію А — «біло-червоні» на 2 очки відстали від «прохідного» третього місця[11].
Незважаючи на це, футболіст наступний сезон таки розпочав у вищому дивізіоні. Його 31 гол, забитий протягом двох років у чемпіонаті та Кубку Італії[11], викликав інтерес «Роми»[12][13], яка придбала футболіста влітку 1982 року. У сезоні 1982/83 він виграв скудетто з «вовками», провівши за чемпіонат 25 ігор (5 голів) в ролі "помічника" Роберто Пруццо[14]. У наступному році, після придбання Франческо Граціані, Йоріо був проданий у «Верону», де провів свій найкращий сезон у вищому дивізіоні — 14 голів в 25 іграх[13], утворивши вдалий атакувальний дует з Джузеппе Гальдеризі[15]. В підсумку веронці завершили сезон на шостому місці і вийшли у фінал Кубка Італії, в якому Йоріо з 7 голами став другим бомбардиром.
Влітку 1984 року Йоріо повертається до «Роми», яка змушена була викуповувати гравця за більше двох з половиною мільярдів лір[16]. Його другий період у Римі став менш успішним, ніж перший, і Мауріціо перебував у клубі у ролі резервіста Роберто Пруццо, якого тренер Свен-Йоран Ерікссон використовував як єдиного нападника[17]. Йоріо закінчив сезон лише з 16 матчами і одним голом в чемпіонаті, на додаток до 3 виступів і двох голів в Кубку Італії, в тому числі один з в дербі проти «Лаціо»[18].
У 1985 році перейшов до «Фіорентини» за чотири мільярди лір[19], де також не зміг розкритись[20], забивши лише один гол в чемпіонаті протягом усього сезону[20].
Втративши у наступному сезоні місце в основі, в жовтні 1986 року Йоріо на правах оренди перейшов у «Брешію»[21], яку не врятував від вильоту в Серію B. Повернувшись у Флоренцію, Мауріціо не потрапив у склад[22] і незабаром повернувся в «Брешію» на повноцінній основі, в наступному сезоні забив 8 голів в 31 матчі у чемпіонаті Серії B. В кінці сезону покинув клуб на правах вільного агента, відхиливши пропозицію «Козенци» і представників канадського чемпіонату[23].
Восени 1988 року перейшов в «П'яченцу»[24], але забивши 5 голів у 20 матчах зайняв з командою останнє 20 місце в Серії В[24][25]..
Влітку 1989 року Йоріо на правах вільного агента повертається у «Верону»[26], проте форвард не повторює продуктивність сезону 1983/84, забивши цього разу лише 3 голи в 24 іграх і втретє в своїй кар'єрі вилітає з командою з вищого дивізіону, після чого покиидає «еллінів».
В листопаді 1990 року Йоріо підписує «Інтернаціонале» як замінника травмованого Давіде Фонтолана[27], але зіграв за «нерадзуррі» Йоріо лише в п'яти матчах, хоча і виграв з командою Кубок УЄФА, не зігравши на турнірі того сезону жодного матчу.
По завершенні ігрової кар'єри займався будівництвом[29][34], проте потім повернувся у футбол, як гравець з пляжного футболу[35][36][37] і телевізійний коментатор[38][39].