Персіваль Ловелл не бував в Аризоні до 1894 року і довірився у виборі місця для обсерваторії Ендрю Дугласу — асистенту Вільяма Пікерінга. Наприкінці життя Дуглас зізнався, що обрав Флагстафф тільки тому, що там були найкращі салуни на всьому Далекому Заході[9].
Місце для обсерваторії Ловелл знайшов у лісистій місцевості Північної Аризони, на висоті 7250 футів (2175 м) над рівнем моря. Він назвав його марсіанським пагорбом (англ.Mars Hill). Головним інструментом тривалий час був 24-дюймовий (61 см) телескоп-рефрактор, побудований Алваном Кларком (1804—1887). Цей телескоп був куплений Ловеллом у Бостоні за 20 000 дол, і доставлений до Флегстаффа залізницею 1896 року. Телескоп досі перебуває в робочому стані і застосовується з освітньою метою; для наукових досліджень він вже застарів. Також на Марсіанському пагорбі розташований 13-дюймовий (33 см) астрограф, за допомогою якого Клайд Томбо відкрив Плутон.
Першим директором обсерваторії був Персіваль Ловелл. Після його смерті 1916 року, цю посаду до 1926 р. формально займав його кузен Гай Лоуелл (Guy Lowell; 1870—1927). Найвідомішим директором був Весто Слайфер (1927—1952, фактично — з 1916). У наш час[коли?] обсерваторію очолює правнучатий племінник її засновника — Вільям Лоуелл Патнем (William Lowell Putnam).
Сучасний стан
Сучасні дослідні телескопи Ловеллівської обсерваторії (загалом 4) розташовані за 19 км від Флагстаффа на горі Андерсона (2163 м) на станції Андерсон Меса[10]. Спостережна станція була заснована 1959 року. Обсерваторія також має станції в Австралії та Чилі, бере участь у спорудженні 4,2 м The Discovery Channel Telescope.
Обсерваторія веде широкий спектр планетних і астрофізичних досліджень. Пріоритетними вважаються: пошук найближчих до Землі астероїдів, дослідження транснептунових об'єктів та пояса Койпера, пошук екзопланет, дослідження довгоперіодичних циклів сонячної активності, дослідження процесів зореутворення тощо. Обсерваторія експлуатує інфрачервоний стратосферний телескоп діаметром 2,5 м, що базується на літаку «Боїнг-747».
Вимірювання променевих швидкостей кулястих скупчень і спіральних туманностей Весто Слайфером в 1913—1914 роках (ці дані знадобилися науковій спільноті десятиліттями пізніше).
↑Schleicher, D. G. and Millis, R. L. and Thompson, D.T. at all. Periodic variations in the activity of Comet P/Halley during the 1985/1986 apparition // AJ. — 1990. — Т. 100 (sep). — С. 896-912. — Bibcode:1990AJ....100..896S. — DOI:10.1086/115570.(англ.)