У червні 1944 року Сонді із сім'єю було депортовано до концентраційного табору Берґен-Бельзенпотягом Кастнера. Його було звільнено у грудні 1944 року, коли 1700 американських інтелектуалів заплатили Адольфу Айхману викуп. Він виїхав до Швейцарії і там залишився жити та працювати.
Леопольд Сонді помер 24 січня1986 року у місті Кюснахт, Швейцарія. Сонді знайшов свій останній спочинок на кладовищі Флунтерн у Цюріху. У могилі також поховані його дружина Ілона «Лілі» Лівія, уроджена Радваній (1902-1986), їхній син Петер (1929-1971) та дочка Віра (1928-1978), яка була лікарем.
Біографія Леопольда Сонді, написана Бюрги-Майєром, містить докладний опис життя Сонді, проте деякі наведені факти, спростовуються найближчими соратниками Сонді. Зокрема, учень Леопольда Сонді Фрід'юнг Юттнер стверджує, що Сонді помер у власному будинку, а не в будинку для літніх людей[7]
Одним з основних понять концепції долеаналіза вважається родове (сімейне) несвідоме. Незважаючи на те, що Леопольд Сонді в своїх працях не торкається поняття «пам'ять», «проблеми пам'яті», однак згідно з сучасними дослідженнями в області пам'яті людини, родове несвідоме, яке відрізняється від інших видів несвідомого своїм змістом і призначенням, визначає структуру пам'яті людини[8]
Книги
Серед бібліографії Леопольда Сонді слід виділити п'ять фундаментальних праць, оскільки саме в них описані всі положення концепції психології долі: