Курт Аттерберг народився в Гетеборзі. Його батьком був Андерс Йохан Аттерберг, інженер; мати, Ельвіра Уддман, була донькою відомого оперного співака. Дядьком майбутнього композитора був хімік Альберт Аттерберг[en].
У 1902 році Аттерберг почав вивчати гру на віолончелі, надихнувшись концертом Брюссельського струнного квартету, на якому було виконано Струнний квартет № 8[en]Бетховена. Через шість років він став виконавцем у Стокгольмському концертному товаристві, нині відомому як Королівський філармонічний оркестр Стокгольма, а також опублікував свій перший закінчений твір, Рапсодію для фортепіано з оркестром, ор. 1. Незабаром він опублікував свій другий твір, Струнний квартет № 1 ре мажор, ор. 2.
Курт Аттерберг вступив до Королівського технологічного інституту, де вивчав будівництво. Навчаючись в інституті, він також у 1910 році вступив до Королівського музичного коледжу в Стокгольмі з партитурою своєї Рапсодії та незакінченою Симфонією № 1. Там він вивчав композицію та оркестровку у композитора Андреаса Галлена[en]. Через рік він отримав диплом інженера, а також був нагороджений державною музичною стипендією. В 1912 році Аттерберг дебютував як диригент, виконавши на концерті в Гетеборзі прем'єру своєї Першої симфонії та Концертної увертюри ля мінор, ор. 4.
Незважаючи на те, що Аттерберг продовжував писати музику та диригувати, він мав повноцінну кар'єру в кількох різних організаціях. У 1912 році він зайняв посаду в Патентно-реєстраційному бюро Швеції[en], а в 1936 році очолив відділ і працював там до виходу на пенсію в 1968 році. Він став співзасновником Товариства шведських композиторів у 1918 році разом з іншими видатними композиторами, такими як Туре Рангстрем, Вільгельм Стенгаммар і Хуго Альвен. Через шість років він був обраний президентом цього товариства, перебуваючи на цій посаді до 1947 року. Тоді ж він став співзасновником Шведського міжнародного товариства композиторів (STIM), президентом якого він був до 1943 року. Інші посади, на яких перебував Аттерберг, включали його роботу музичним критиком для Stockholms Tidningen з 1919 по 1957 рік і посаду секретаря Шведської королівської музичної академії[en] з 1940 по 1953 рік.
Курт Аттерберг помер 15 лютого 1974 року в Стокгольмі у віці 86 років і був похований там же на Північному кладовищі.
Зв'язки з Третім Рейхом
В епоху Третього Рейху Аттерберг підтримував контакти з німецькими композиторами та музичними організаціями, щоб зміцнити шведсько-німецькі музичні стосунки.
Після Другої світової війни Аттерберг хотів позбутися підозр у прихильності до нацистів. Королівська музична академія провела розслідування на його власне прохання. Слідство не змогло ані підтвердити, ані спростувати звинувачення в прихильності до нацистів[10].
Творчий доробок
Аттерберг написав дев'ять симфоній (або десять, якщо рахувати Симфонію для струнних, ор. 53). Його Дев'ята симфонія (під назвою «Sinfonia Visionaria») була, як і Дев'ята симфонія Бетховена, написана для солістів, хору та оркестру. Його доробок також включає шість інструментальних концертів (включаючи його Рапсодією, ор. 1 і Концерт для скрипки та віолончелі зі струнним оркестром, op. 57), дев'ять оркестрових сюїт, три струнних квартети, сонату сі мінор[en], п'ять опер (включаючи «Аладдін»[en], op. 43) і два балети.
До 100-річчя смерті Шуберта в 1928 році Columbia Graphophone Company спонсорувала міжнародний конкурс, у якому композитори мали написати симфонію, що завершує «Незакінчену» симфонію Шуберта або надихається нею. Аттерберг взяв участь у конкурсі зі своєю Симфонією № 6 до мажор[de], ор. 31 та отримав першу премію, вигравши 10 000 доларів США. Симфонія, яка пізніше стала відома як «Доларова симфонія», була записана сером Томасом Бічемом. Вона була виконана Артуро Тосканіні в 1943 році під час трансляції концерту Симфонічного оркестру NBC; виконання високо оцінив Аттерберг, почувши записану трансляцію[11].
Аттерберг двічі був одружений, спочатку з Еллою Петерсон, піаністкою, у 1915 році; через вісім років вони розлучилися. Його другий шлюб був з Маргаретою Дальшо в 1925 році, який тривав до її смерті в 1962 році.
Jacobsson, Stig (1985). Kurt Atterberg. Norma, Borås.
Kube, Michael (1999). Kurt Atterberg (1887–1974) An Overview of his Life and Work. Classic Produktion Osnabrück.
Garberding, Petra (2009). Music and Politics in the Shadow of Nazism: Kurt Atterberg and Swedish-German Musical Relations. Music & Politics 3, Number 2 (Summer 2009), ISSN 1938-7687.