Зелене розташоване в східній частині району, у верхів'ях річки Бельбека біля підніжжя масиву БойкаКримських гір, за 6 кілометрів від шосе E105 (Ялта — Бахчисарай).
Історична назва Зеленого — Татар-Осман[2]. Татар означає «татарин», Осман — поширене серед кримських татар чоловіче ім'я.
Історія
Історію села простежують від XV століття[3], мабуть тоді, після падіння, в 1475 році, князівства Феодоро, до складу якого входила долина Бельбека, тут оселилися мусульмани.
У документах уперше згадується в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчи-сарайськаго каймаканства Мангупськаго кадилику (судового округу) Татар Осман.[4].
Таврійської губернії)[5]. Згідно зі складеною в 1805 році Відомістю про всякі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. у селі Татар-Осман-кой числився 21 двір з 101 кримським татарином[6], у 1817 році дворів налічувалося 20[7]. У 1829 році Махульдурську волость перетворили в Озенбашську, а в 1838 році передали в знову освічений Ялтинський повіт[8], (волость перейменували в Багатирську). До 1842 року дворів в селі стало 33[9], після Кримської війни1853–1856 років, до 1865 року, скоротилося до 22[10], у 1892 році відмічені 60 дворів з кримськотатарським населенням[11].
У 1920-роки адміністративні межі волостей (скасовані в 1921 році) і районів неодноразово змінювалися і на 1926 рік, по новому адміністративному діленню, Татар-Осман-кой віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Татар-Османської сільради[13].
майже усі жителі Татар-Османкою були виселені в Середню Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України.[15] Указом Президії Верховної Ради РРФСР 21 серпня1945 року[16] село Татар-Осман було перейменоване в Зелене (Татар-Османська сільрада — в Зеленівська), а в 1962 році село, разом з Куйбишевським районом, приєднали до Бахчисарайського[17].