Мико́ла Петро́вич За́йцев (англ.Mykola Zajcew, 5 листопада1894, Піски, нині частина Змієва — 30 травня1978, Ньюарк[1]) — український військовий і громадський діяч, на еміграції інженер-хімік. Сотник Армії УНР.[2]
Восени 1917 року, після Другого Універсалу УЦР долучився до формування українських відділів в армії. У жовтні був сформований український батальйон, який входив до 121-го Українського Пензенського полку 31-ї Харківської дивізії, і з 6 по 19 грудня Микола Зайцев у складі батальйону на чолі з сотником Архипом Кметою здійснив марш з Вікна до Серета, приєднавшись до українського батальйону[4].
“В 1912 році скінчив 1 Харківську реальну школу і в тім же році вступив до Харківського технологічного університету на хемічний відділ. В квітні 1916 року, будучи студентом 8 семестру, був призваний по мобілізації студентів на військову службу. 1 жовтня 1916 року був проізведений в офіцери/ Був на позіції в 6 стрілецькому полку і російську службу закінчив в ранзі підпоручника. 5 грудня 1917 року перейшов на українську службу в 10 український корпус на позіції. Перебував до закінчення Брестського миру і в березні 1918 року прибув до Києва, де ЗО квітня скінчив 1 курс Інструкторської школи старшин. Восени 1918 року повернувся до Харкова і знов вступив до технологічного інституту. В грудні 1918 року під час евакуації Харкова виїхав з Армією УНР і з того часу перебував у її рядах. Останній час служив у Лубенському кінному полку ім. Максима Залізняка ОКД в ранзі поручника. 22 серпня 1922 року прибув до Чехії з метою закінчити освіту, вступивши на хемічний відділ Празької техніки. 23 серпня, Прага”.
27 грудня1947 дав верифікаційній комісії такі свідчення про свою службу в українській армії:
“Перебіг служби: 3 листопаду 1918 року — ад’ютант комендатури м. Харкова до евакуації із штабом Болбочана. 2 січня 1919 року — начальник загального відділу комендатури і команди м. Рівного. З травня 1919 року — начальник зв’язку штабу 1-го дієвого корпусу (начальник штабу полковник Кущ). З липня 1919 року — при штабі Волинської дивізії. Восени 1919 року захорів на тиф і евакуйований до Одеси. Навесні 1920 року вступив до Чорноморського полку, з яким перейшов до повстанців (ад’ютант полку). Марш: Тираспіль — Ананьїв. У Ананьєві приєднався до Армії Зимового походу (частини от. Ю. Тютюнника). З травня 1920 року в складі 1-го кінного полку ОКД (молодший старшина, потім командир сотні), з яким перейшов Збруч. Інтернований у Вадовицях. Звільнений у червні 1922 року”.
Від 1924 до 1935 працював в Українській господарській академії в Подєбрадах, спочатку як лектор, а згодом як професор та завідувач кафедри[1]. В академії в 1933 році він захистив габілітаційну працю на тему «До питання хемічно-аналітичного контролю гіркнення товщів, а зокрема коров'ячого масла» та здобув звання доцента. Після того перейшов до виробничої діяльності: у 1935—1936 роках працював керівником продукції на фабриці «Екстракція Мерц» у Брно, у 1937—1945 роках — шеф-хімік фабрики «Космос» в Чаславі (Чехословаччина, сучасна Чехія)[3].
1951 року емігрував до США, до міста Ньюарк, де став хіміком-технологом. Працював керівником дослідницької лабораторії та керівником фірми «Engelhard»[en]. Розробляв нові технології виготовлення харчових продуктів, зокрема масла, олії, штучного меду, а також жироподібних речовин різного призначення. Вивчав історію становлення та розвитку олійно-жирової промисловості в Україні.
Автор 50 наукових публікацій англійською, чеською, німецькою та українською мовами. Основною тематикою праць Зайцева були хімія та технологія жирів, зокрема, він був автором новаторських технологій застосування металів платинової групи для каталітичних реакцій, зокрема для гідрогенізації олії[1]. Окремі публікації:
Товарознавство: Збірник лекцій. Подєбради, 1934 (у співавторстві).
Олійна та оліїперероблююча промисловість на Українських Землях // Сільське господарство України. Прага, 1942.
Новий каталізатор для гідрогенізації масних олій та його вживання в промислі // Наукові записки Українського технічно-господарського інституту. 1948. Т. 1.
↑У 50-річчя Зимового Походу Армії УНР. 1919-1920 = 50th anniversary winter march of the Ukrainian Army. Dec. 6, 1919 - May 6, 1920 / [під ред. М. Крата й Ф. Грінченка]. – Нью-Йорк: [Накладом Орден. Ради Ордена Заліз. Хреста Армії УНР], 1973. – 280 c. : іл.