Був протеже Еріха Гонеккера. З 18 жовтня по 3 грудня1989 р. був Головою Соціалістичної єдиної партії Німеччини та Головою Державної ради НДР, змінивши на цих посадах Хонекера після широкомасштабних продемократичних демонстрацій.
Оголосивши «новий курс», він відкрив для проходу Берлінський мур (9 листопада1989) і обіцяв провести демократичні вибори, але цього було недостатньо, і він пішов у відставку в грудні 1989 р., пробувши на чолі держави і партії тільки кілька тижнів.
В об'єднаній Німеччині
25 серпня1997 р. в результаті так званого «процесу Політбюро», що почалося в 1995 році, засуджений до 6,5 років в'язниці за причетність до «загибелі людей біля Берлінської стіни». Відбував покарання у в'язницях Моабіт і Плетцензеє, в ув'язненні написав книгу «Тюремні записки». Після чотирьох років перебування у в'язниці 18 грудня 2003 року звільнений з берлінської в'язниці «з огляду на малу ймовірність повторення злочину».
Одружений. Дружина Еріка за фахом педагог, доцент з педагогічної освіти (з 1990 року на неї розповсюджується заборона на професію). Є двоє синів (працюють у технічній галузі), одна внучка і два внуки.