Ева Секей

Ева Секей
Ева Секей
угор. Éva Székely
Загальна інформація
ГромадянствоУгорщина Угорщина
Народження3 квітня 1927(1927-04-03)
Будапешт, Королівство Угорщина
Смерть29 лютого 2020(2020-02-29) (92 роки)
Будапешт, Угорщина
ПохованняФаркашреті
Alma materThomas Mann Gymnasiumd
ДітиАндреа Дьярматі
Спорт
Вид спортуспортивне плавання
ДисциплінаПлавання
Нац. збірнаУгорщина Угорщина
Завершення виступівтак
Нагороди
Плавання
Олімпійські ігри
Золото 200 м брасом
Срібло 200 м брасом
CMNS: Ева Секей у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Секей.

Ева Секей (угор. Éva Székely; (3 квітня 1927(1927-04-03), Будапешт — 29 лютого 2020(2020-02-29), Будапешт)) — угорська плавчиня, чемпіонка літніх Олімпійських ігор 1952 року на дистанції 200 м брасом, срібна медалістка літніх Олімпійських ігор 1956 року[1][2].

Біографія

Ева Секей народилася 1927 року в Будапешті[1][3]. Вона почала займатися плаванням 1936 року[4]. Виступала за спортивне товариство «Локомотив». 1941 року її відрахували з команди за те, що вона була єврейкою. 1944 року в Угорщині почався Голокост. За її спогадами, батько зміг врятувати її, лише сказавши нацистам, що вона чемпіонка з плавання. Її спрямували в трудовий батальйон, проте вона змогла втекти, застрибнувши до трамвая, що проїжджав повз. Потім вона з родиною серед 43 осіб переховувалася у двокімнатній квартирі.

Секей підтримувала фізичну форму, 100 разів на день піднімаючись і спускаючись сходами на 5-й поверх[5]. Із 43 чоловік лише 10 залишилися живими.

Спортивна кар'єра

Секей взяла участь у літніх Олімпійських іграх 1948 року[1][3]. 1952 року на літніх Олімпійських іграх у Гельсінках вона перемогла на дистанції 200 метрів брасом[2]. На літніх Олімпійських іграх 1956 року посіла друге місце. За свою кар'єру вона встановила 10 світових рекордів, 101 рекорд Угорщини та здобула 68 національних титулів. 1957 року сім'я переїхала до США, однак наступного року повернулася до Будапешта[5].

Після завершення спортивної кар'єри Секей стала фармацевтом і тренером. Серед її учнів була і її дочка. 1976 року її ввели до Залу Слави світового плавання[2]. А ще її ввели до Міжнародного єврейського спортивного залу слави[5]. 2004 року її назвали одним з найвидатніших спортсменів в історії країни. Вона опублікувала три автобіографії. Ева Секей померла 2020 року в Будапешті на 93-му році життя[3][4].

Особисте життя

Секей вийшла заміж за ватерполіста Деже Дьярматі, згодом триразового олімпійського чемпіона. Їхня дочка Андреа Дьярматі (нар.. 1954) також стала плавчинею і дворазовою медалісткою літніх Олімпійських ігор 1976 року.

Бібліографія

  • Sírni csak a győztesnek szabad!, 1981
  • Jöttem, láttam… Vesztettem?, 1986
  • Megúsztam, 1989

Примітки

  1. ↑ а б в Éva Székely (англ.). SportsReference. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 14 квітня 2021.
  2. ↑ а б в EVA SZEKELY (HUN) (англ.). International Swimming Hall of Fame. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
  3. ↑ а б в Марьяновская М. (11.03.2020). Пережившая Холокост олимпийская чемпионка скончалась в возрасте 92 лет (рос.). Stmegi. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
  4. ↑ а б Bull, Andy (3 березня 2020). Holocaust survivor to Olympic gold: the remarkable life of Eva Szekely. The Guardian. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
  5. ↑ а б в Jacov Sobovitz. Eva Szekely (англ.). Jewish Women's Archive. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 9 березня 2020.