Як і перша телеекранізація книги, також, до речі, виробнитцва компанії BBC, котра вийшла на екрани у 1973 році, серіал режисера Джуліан Еміс та сценариста Олександра Барона відрізняється дослівнним, а подекуди й детальним слідуванням тексту твору.
Телеверсія 1983 року вважається найбільш вдалою екранізацією роману «Джейн Ейр»[2].
Творці фільму дуже відповідально поставилися до тексту твору - майже не змінюючи сюжету твору.
Телесеріал знімався у Великій Британії. Головні зйомки відбувалися у графствіНортгемптоншир, в Дін Парку. Там було відзнято епізоди у Торнфілд-Холлі та природні пейзажі прилягаючої до нього місцевості.
Під час транслювання серіал складався з 11 серій тривалістю по 28-30 хв. кожна. Проте згодом, для більшої зручності, версія телефільму, яку випустили на відеоносіях, перемонтували на 4 частини по 60 хвилин.
Серіал набув великої популярності в Британії та Європі. Одну з копій навіть було продано в країну із «залізною завісою». В СРСР телефільм мав шалений успіх, адже радянські глядачі рідко мали змогу бачити закордонні серіали та телефільми.
Сам Тімоті Далтон вважає роль містера Рочестера найкращою роботою у своїй фільмографії.
Сюжет
Головна героїня фільму — Джейн Ейр. Вона сирота, яка з дитинства була вимушена жити у своєї тітки, де її принижували, постійно ображали. Потім її життя проходило у приватній школі для дівчаток, де панували жорстокі правила встановлені ортодоксальним та жорстоким попечителем закладу.
Поступово перед глядачем розкривається характер героїні, відбувається становлення її особистості .
Минає кілька років, дівчина дорослішає і влаштовується на посаду гувернантки до маєтку містера Рочестера. Поступово між нею та хазяїном будинку виникають романтичні почуття, які переростають в кохання.
Але закоханим доля приготувала багато життєвих випробувань, перш ніж їм вдалося поєднати свої долі і прожити щасливе подружнє життя.