Держава без виходу до моря — це країна, яка не має прямого доступу до відкритого моря чи океану. Сьогодні існує 44 держави, кордони яких не мають виходу до Світового океану. Найбільша кількість таких держав розташовані у Африці (16 держав) та у Європі (14 держав). Кількість країн у Азії, що не мають виходу до моря, становить 12 держав, у Південній Америці — 2. На території Північної Америки та Австралії немає держав, що не мають виходу до Світового океану.
Ефіопія, у якій проживає 112 млн жителів (2020), є найбільшою по населенню з держав, що не мають виходу до Світового океану, також понад 20 млн осіб проживають у Непалі (27,6 млн осіб), Уганді (27,3 млн осіб) та Узбекистані (26,8 млн осіб). Найбільшою за площею з держав, що не межують зі Світовим океаном, є Казахстан (2,7 млн км²); територію більше 1 млн км² мають також Монголія (1,5 млн км²), Чад (1,3 млн км²), Нігер (1,3 млн км²), Ефіопія (1,1 млн км²), Болівія (1,1 млн км²).
Згідно з міжнародним правом (Конвенція ООН з морського права 1982 року, частина X), внутрішньоконтинентальні країни мають право на доступ до моря. Це право реалізується шляхом укладання спеціальних угод між зацікавленими державами, що не мають виходу до моря, та державами транзиту. Внутрішньоконтинентальні країни можуть мати морські судна під своїм прапором, що базуються у іноземних портах (наприклад, морські судна Чехії використовують порт Щеціна на підставі договору з Польщею).
У відкритому морі внутрішньоконтинентальні країни користуються всіма правами на рівних підставах з країнами, що маєть прямий вихід до Світового океану: зокрема, вони мають право здійснювати судноплавство, рибальство, польоти літальних апаратів, прокладати підводні кабелі та трубопроводи.
В. С. Ржевська. Держав внутрішньоконтинентальних право на доступ до моря // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X