Деніел Еллсберг народився в Чикаго, християнськійєврейській родині. У дитинстві виявляв хист до гри на піаніно. Мати Даніеля, Адель Еллсберг, всіляко заохочувала музичний розвиток сина, але він перестав грати після її загибелі в автокатастрофі, що сталася в 1946 році з вини батька Даніеля, що заснув за кермом [11].
У 1964 році Еллсберга направили в Південний В'єтнам. Там він обіймав посаду старшого офіцера зв'язку при посольстві США в Сайгоні. У В'єтнамі Еллсберг перебував протягом двох років[12].
Після повернення в США, Деніел Еллсберг продовжив роботу в RAND. З 19671968 він брав участь у підготовці секретної доповіді «Американсько-в'єтнамські відносини, 1945-1967: Дослідження», яка була замовленв міністром оборони СШАРобертом Макнамара. Під час роботи над доповіддю, ставлення Еллсберга до війни у В'єтнамі стало різко критичним. З 1969 року він почав відвідувати антивоєнні мітинги[12]. В той таки час він розпочав копіювати секретну доповідь, всього встиг скопіювати приблизно 7000 сторінок[13]. Еллсберг почав робити спроби передати копії доповіді антивоєнно налаштованим конгресменам і сенаторам. Коли це не вдалося, він передав їх у газету «Нью-Йорк Таймс», де вони були опубліковані 13 червня1971[14].
Хоча газета не розголошувала джерела витоку, ФБР почала пошуки Еллсберга, який став переховуватися.
28 червня 1971 Еллсберг віддав себе в руки органів правосуддя.
Деніел Еллсберг був арештований і відданий під суд. Після скандалу Вотергейт стало відомо, що адміністрація Ніксона намагалася скомпрометувати його.
Йому загрожувало до 115 років тюремного ув'язнення, але методи збору доказів, що явно порушували права людини (прослуховування телефону, незаконні обшуки тощо) спровокували широкий рух громадської підтримки. Деніел Еллсберг був виправданий[14].