Народилась в сім'ї вчителя фізики та біології Віталія Павловича Глаголєва (1930—2007) і вчительки початкових класів Галини Наумівни Глаголєвої (1929—2010).
В юності Віра займалась стрільбою з лука, стала майстром спорту, виступала за юнацьку збірну Москви й не думала про кар'єру акторки.
У кіно знялась вперше зразу після закінчення школи, у 1974 році. Вона була помічена на «Мосфільмі» асистентом режисера фільму «На край світу…». Віра погодилась підіграти актору, якого пробували на роль Володі, швидко вивчила текст й поводилася дуже природно. Врешті-решт, була запрошена на головну роль. Режисер фільму Родіон Нахапетов пояснював розкутість Віри тим, що вона не прагнула до артистичної кар'єри, а тому не хвилювалась[9].
Незабаром Віра Глаголєва одружилася з Нахапетовим і знялась ще в кількох його стрічках: «Вороги», «Не стріляйте в білих лебедів» (1980), «Про тебе» (1981).
У 1977 році Глаголєва отримала запрошення на роль Варі у фільмі «У четвер і більше ніколи» режисера Анатолія Ефроса. Гра непрофесійної акторки так вразила Ефроса, що він запросив Глаголєву у свій Московський драматичний театр на Малій Бронній. Віра Глаголєва тоді відмовилась, але пізніше жалкувала про втрачену можливість.
Так і не отримавши акторської освіти, Віра Глаголєва багато знімалась. Її унікальний акторський тип — тендітна поетичність у поєднанні з прихованою силою й цілісністю, ламкою пастилкою, точність «психологічного руху», неординарна й кіногенічна зовнішність [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.] — прийшовся до часу й виявився затребуваним у 1970—1980-х роках[10].
У 1990 роки Віра Глаголєва дебютувала як кінорежисер, знявши фільм-притчу за сценарієм Світлани Грудович «Зламане світло». Це історія про творчих людей, які на межі 1980—90-х років, у час демократичних змін — провісників розпаду Радянського Союзу, не можуть знайти роботу. У 2005 році вийшов фільм «Замовлення», який завоював приз глядацьких симпатій кінофестивалю «Мерідіани Тихого»[en].
Наступна робота режисера — фільм «Чортове колесо» (2006), була нагороджена ґран-прі I-го всеросійського кінофестивалю «Золотий фенікс» у Смоленську.
У 2010 році Віра Глаголєва зняла фільм «Одна війна», що розповідає про важку долю жінок, які народили дітей від німецьких окупантів. Фільм був відмічений нагородами більше 30 міжнародних кінофестивалів[11].
Віра Глаголєва грала у спектаклях-антрепризах: «Російська рулетка. Жіночий варіант» (антреприза «Аметист»), «Поза емігранта» (антреприза Леоніда Трушкіна[ru] у Театрі Антона Чехова)[12].
В останні роки життя керувала майстернею театрального факультету Московського інституту телебачення та радіомовлення «Останкіно».
Громадянська позиція
Прибічниця путінського режиму. Виступала в окупованому Росією Криму. Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[6].
Смерть та поховання
Померла 16 серпня 2017 року в німецькому курортному місті Баден-Баден після важкого онкологічного захворювання[13].