Гваріно Гваріні

Гваріно Гваріні
Ім'я при народженніGuarino Guarini
Народився17 січня 1624(1624-01-17)
Модена
Помер6 березня 1683(1683-03-06) (59 років)
Мілан
Національністьіталієць
Діяльністьархітектор, математик, богослов
Галузьфілософія[1], математика[1] і архітектура[1]
Alma materСан Сільвестро аль Квіріналє (1645)[2] і Церква Сан-Ніколо да Толентіні (1647)[2]
Знання мовіталійська[3][1]
ЗакладСавойське герцогство[4], San Vincenzo, Modenad[2], Santissima Annunziata dei Teatinid[5] і Église Sainte-Anne-la-Royaled[5]
Роки активності1639[6] — 1683[6]
Magnum opusSantuario della Consolatad, Каплиця Гваріні, Immacolata Concezioned, Palazzo Carignanod, San Giacomo Maggiored, Santa Maria in Aracelid, Q17624697?, Église Sainte-Anne-la-Royaled, Santissima Annunziata dei Teatinid і Church of San Lorenzo, Turind
Конфесіякатолицтво

Гваріно Гваріні (італ. Guarino Guarini; 17 січня 1624, Модена — 6 березня 1683, Мілан) — італійський архітектор, математик, богослов, священник-театинець.

Життєпис

Народився в Модені в 1624 році. Про його батьків немає відомостей.

У 1639 році вступив до ордену театинців. Того ж року переїздить послушником до Риму, де студіює богослів'я, математику, філософію, архітектуру. У 1647 році повертається до Модени, де отримав свячення. Разом з тим отримує звання професора філософії, викладає у школі свого ордену. Водночас виконує низку архітектурних робіт для театинців. У 1654 році стає ректором Ордену в Модені. Утім герцог Альфонс IV д'Есте був проти кандидатури Гваріні. Тому останній залишив Модену, перебравшися в 1655 році до Парми. Там Гваріні виконує різні архітектурні замовлення до 1660 року, коли його запрошують до Мессіни, де він працював до 1662 року. Тут він ретельно займається також математикою. У 1662 року повертається до Модени. Втім того ж року отримує замовлення від мерії Парижу й прямує туди. Тут виконує значний обсяг робіт. Окрім того, продовжує математичні та філософські вправи. Згодом Гваріні мандрує спочатку до Праги, згодом до Португалії, де в Лісабоні виконує низку цікавих архітектурних робіт. У 1666 році переїздить до Турину, де виконує численні роботи для представників Савойської династії.

Помер 6 березня 1683 року в Мілані.

Творчість

Compendio della sfera celeste

Перебував під могутнім впливом творчості Франческо Борроміні. Його стиль — радикальне бароко, так звана «криволінійна архітектура». При цьому Гваріні застосовував свої знання у стереометрії, найулюблінішою формою його є овал. Проявив себе неабияким майстром віртуозних архітектурних рішень. Не чурався готики, вчився у середньовічних майстрів.

Відоми роботи:

  • Церква Святого Вінсента, Модена, 1647 рік
  • Церква Сантіссіма Анунціата, Мессіна, 1660—1661 роки
  • Церква Сан Філіпо Нері, Мессіна, 1661—1662 роки
  • Церква Сан Анна ла Ройаль, Париж, 1662 рік
  • Церква Санта Марія Алтетінг, Прага
  • Церква Божественного Провидіння, Лісабон
  • Церква Святої Плащиниці Туринського собору, 1667—1670 роки
  • Церква Сан Лоренцо, Турин, 1668—1680 роки
  • Замок Ракконіджи, Турин, 1676—1681 роки
  • Палаццо Каріньяно, 1679—1683 роки

Літературні праці:

  • Тракт про архітектурні пам'ятки Турину, 1674 рік
  • Коментар до праці Евкліда з нарисної геометрії
  • «Placita Philosophica» — математично-філософський трактат
  • Дисертація щодо геоцентричності Всесвіту.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Marconi N. GUARINI, Guarino — 2003. — Vol. 60.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  5. ↑ а б Marconi N. GUARINI, Guarino — 2003. — Vol. 60.
  6. ↑ а б RKDartists

Джерела

  • Gerd Schneider: Guarino Guarini, ungebaute Bauten Dr. Ludwig Richter Verlag, Wiesbaden 1997, ISBN 3-89500-036-1.
  • Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture in Italy, 1600—1750. Pelican History of Art. Penguin. pp. 403—415. ISBN 0-300-07939-7.
  • Harold Alan Meek. Guarino Guarini, Electa, Milano 1991.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гваріно Гваріні