Газовий тор — це тороїдна хмара газу або плазми, яка опоясує планету. У Сонячній системі газові тори, як правило, утворюються внаслідок взаємодії атмосфери супутника з магнітним полем планети. Найвідомішим прикладом є плазмотор Іо, який утворюється в результаті іонізації кисню та сірки з розрідженої атмосфери Іо, вулканічного супутника Юпітера, в обсязі приблизно 1 тонна в секунду[1]. До іонізації ці частинки є частиною нейтрального тора, також зосередженого на орбіті Іо. Спостереження за енергетичними частинками також свідчать про наявність нейтрального тора навколо орбіти Європи, іншого супутника Юпітера.
Іншим прикладом є тор з кисню та водню, породжений Енцеладом, супутником Сатурна. Кріовулканічна активність у районі південного полюса Енцелада призводить до викидів у космос газів (переважно водяної пари) та льоду, з яких і формується тор[2]. На відміну від тору Іо, де частинки переважно іонізовані, у торі Енцелада щільність нейтральних частинок значно більша за щільність іонів.
Після зустрічей «Вояджерів» із Сатурном розглядалася можливість існування тора з азоту, породженого його супутником Титаном[3]. Подальші спостереження космічним кораблем «Кассіні» не виявили чітких свідчень існування такого тора. Хоча не було можливості провести вимірювання рівня нейтрального азоту, іони поблизу орбіти Титана були переважно з груп водню та води (O+, OH+, H2O+ і H3O+) з тора Енцелада. Сліди іонів азоту були виявлені, але на таких рівнях, що їх джерелом також міг би бути Енцелад.
Khurana, K. K.; Kivelson, M. G. та ін. (2004). The configuration of Jupiter's magnetosphere(PDF). У Bagenal, Fran; Dowling, Timothy E.; McKinnon, William B. (ред.). Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere. Cambridge University Press. ISBN978-0-521-81808-7. Архів оригіналу(PDF) за 19 березня 2014. Процитовано 10 травня 2022.