Хоча в попередніх виданнях Римського мартиролога пам’ять святих Віри, Надії та Любові в Римо-Католицькій церкві вшановувалась 1 серпня,[1] а їх матері Софії – 30 вересня, у нинішньому тексті цього офіційного, але нібито неповного каталогу святих Римо-Католицької Церкви немає свята, присвяченого трьом святим.
Відомості про святу Софію та її дочок відсутні в найдавніших мартирологах, й перші згадки про них відносяться до VII століття. На думку болландистів, ці мучениці є персоніфікацією християнських чеснот, а не реальними особистостями[2].
Софія, вдова з Мілана, прибула до Риму і зупинилася у багатої пані на ім'я Фессамнія. Згідно з переказами, Віра (грец.Πίστις), Надія (грец.Ἐλπίς) і Любов (грец.Ἀγάπη)[3] виховувалися матір'ю у християнському благочесті. Коли 137 року почалося переслідування християн, матір з дочками ув'язнили й відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнськоївіри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння: поклонитися богині Діані — спочатку обіцянкою багатих подарунків, а потім погрозами.
Але вони твердо сповідували свою віру в Христа. Імператор наказав піддати дочок Софії жорстоким тортурам, але вони дивним чином перенесли їх і загинули, тільки будучи обезголовленими або зарубаними. На день смерті Вірі було 12 років, Надії — 10 і Любові — 9. Імператор віддав понівечені тіла дочок Софії, вона з почестями поховала їх, а сама провела в молитві три дні біля їхнього гробу й померла.
Зображення святої Софії з трьома доньками в період Речі Посполитої було присутнє на гербі Київської католицької єпископії.
Початкові грецькі імена дочок — Пістіс, Елпіс і Агапе — були перекладені старослов'янською мовою (староцерк.-слов.Вѣра, Надежда, Люба), і тільки ім'я їхньої матері Софії («Мудрість») залишили без перекладу.
Агапія, Ірина і Хіонія («Любов, Мир та Сніжна»[4]) — три святі сестри-мучениці з промовистими іменами
Софія Римська — однойменна свята з того ж міста, яка жила в IV столітті; її мощі, за даними німецьких джерел[5], зберігаються в Ешо і, починаючи з XII століття, вона згадується разом з трьома дочками — Вірою, Надією та Любов'ю[6].