Довжина птаха становить 13-15,5 см, вага 12,7-16,8 г. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, поцяткована темними смугами, нижня частина тіла біла, на грудях темна пляма. Голова сіра, навколо очей помітні білі кільця. Передня частина обличчя біла, на горлі з боків темні смуги. Хвіст довгий, на кінці прямий, чорний з білими краями, часто направлений догори. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення молодих птахів мають більш коричневе забарвлення, сильно поцятковане смугами.
A. b. cinerea (Townsend, CH, 1890) — від південного заходу Баха-Каліфорнії до Ель-Віскаїно в штаті Баха-Каліфорнія-Сур (між 29° пн. ш. і 26°45' пн. ш.).
Каліфорнійські вівсянки-пустельниці живуть в сухих чагарникових заростях і чапаралі, переважно в заростях полину, а також в заростях Adenostoma fasciculatum і в галофітних заростях лутиги у солончаках, іноді трапляються в садах. Гніздяться на висоті до 3000 м над рівнем моря, під час негніздового періоду мігрують в долини.
Каліфорнійські вівсянки-пустельниці живляться переважно насінням різноманітних трав і чагарників, а також комахами, зокрема кониками, жуками і мурахами. Птахи є пристосованими до життя в сухих ландшафтах і отримують всю необхідну вологу з їжі. Вони шукають її на землі, часто утворюючи великі зграї.
Каліфорнійські вівсянки-пустельниці гніздяться на землі або в чагарниках. Самиці будують гнізда чашоподібної форми з гілочок, трави і шматочків кори. В кладці 3-4 світлих, поцяткованих темними плямками яєць. Насиджують лише самиці, а за пташенятами доглядають і самиці, і самці. За сезон може вилупитися 2-3 кладки. Перша кладка зазвичай розміщується на землі, а наступні — в чагарниках.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, станом на 2019 рік популяція каліфорнійських вівсянок-пустельниць становить приблизно 270 тисяч дорослих птахів. Популяція острова Сан-Клементе, яку деякі дослідники виділяють у окремий підвид A. b. clementeae, перебуває під загрозою зникнення внаслідок знищення природного середовища[9][10].
↑Martin, John W.; Carlson, Barbara A. (1998). Poole, A.; Gill, F. (ред.). Sage Sparrow (Amphispiza belli). № 326. Philadelphia, PA: The Birds of North America, Inc. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
↑C. Cicero, N.K. Johnson. Narrow Contact of Desert Sage Sparrows (Amphispiza belli nevadensis and A. b. canescens) in Owens Valley, Eastern California: Evidence from Mitochondrial DNA, Morphology, and GIS-Based Niche Models. „Ornithological Monographs”. 63, ss. 78–95, 2001. doi:10.2307/40166900.