Венеція погрожувала війною Візантійській імперії, вимагаючи репарацій за завдані їй збитки та образи. У липні 1296 року венеційський флот під командуванням Руджеро Морозіні Малабранка штурмував Босфор. Під час кампанії були захоплені різні генуезькі володіння в Середземному і Чорному морях, в тому числі місто Фокея. Також була спалена генуезька колонія Галата, розташована через Золотий Ріг від візантійської столиці. Однак імператор на цьому етапі вважав за краще уникнути війни.
Історія
Відкрита війна між Венецією та Візантією почалася лише після битви при Курцолі та закінчення війни з Генуєю за Міланським договором 1299 року, який надав Венеції свободу в продовженні війни проти греків. Венеційський флот, посилений каперами, почав захоплювати різні візантійські острови в Егейському морі, багато з яких були завойовані візантійцями у латинських володарів приблизно двадцять років тому.
З квітня 1301 р. візантійські посли були направлені до Венеції для мирних переговорів, але марно. У липні 1302 року венеційський флот з двадцятьма вісьмома галерами прибув до самого Константинополя і влаштував демонстрацію сили: адмірал Беллетто Джустініан наказав на очах у жителів візантійської столиці випороти захопоене в полон населення Принцевих островів, у тому числі біженців з Малої Азії, які ховались там від турецького наступу.
Це спонукало візантійський уряд запропонувати мирний договір, підписаний 4 жовтня 1302 року. Відповідно до його умов, венеційці повернули більшу частину своїх завоювань, але зберегли острови Кеа, Санторіні, Серіфос і Аморгос, які утримали за собою приватири, які їх захопили. Візантійці також погодилися відшкодувати венеційцям їхні втрати, зазнані під час різанини венеційців в Константинополі в 1296 році.
Наслідки
Неспроможність візантійців у боротьбі з венеційською загрозою продемонструвала проблему розпуску флоту Андроніком. Острови Егейського моря швидко стали легкою мішенню для амбітних приватирів та авантюристів. Пізніше Андронік спробує відновити флот, але даремно. Останній етап військово-морської переваги Візантії підійшов до кінця[2]
Острогорський, Георг (2002). Історія Візантії. Літопис, Львів. Переклад з німецької А.Онишко. Geschichte des Byzantinischen Staates von Georg Ostrogorsky. C.H.Beck'sche Verlagsbuchhandlung, Munichen, 1996
Loenertz, Raymond-Joseph (1975). Les Ghisi, dynastes vénitiens dans l'Archipel (1207–1390) (French) . Florence: Olschki. с. 100—03.