В історичних документах село вперше згадується в 1332 році. Це було єдине село з назвою «Селменц» (Szelmenc). У своєму географічному словнику, опублікованому в 1851 р., Елек Феньєш, угорський статист та географ, пише про село: «Великі Селменці, угорсько-руське село, у комітаті Унґ (Ужгород), дуже близько до Малих-Селменців: 115 р/к., 224 греко-католики., 253 реформатів., 35 єврейських осель, реформатська (тобто кальвіністська) церква. Межує з Селменцями, земля дуже родюча; пасмо дубового лісу».
В такому вигляді село існувало до 1945 року, а в період з 1919 по 1938 мало назву Слеменце (Slemence). З 1919 по 1945 роки село мало історію спільну з Закарпаттям. Спочатку воно було передане до складу Чехословаччини, потім після Першого Віденського арбітражу повернуто до Угорського королівства, потім знову до Чехословаччини, а в 1945 році в рамках радянсько-чехословацьої угоди було частково передано до складу СРСР разом із Закарпаттям. Село було поділено на дві частини між Словаччиною (2/3) та Україною (1/3): Великі Селменці (у Словаччині) та Малі Селменці (в Україні).
Місцеві жителі не вірили, що такий кордон буде встановлено до 1946 поки будинок, що стояв прямо на кордоні був зруйнований разом з усіма іншими об'єктами, що були на кордоні. Тоді ж була побудована стіна заввишки 6 м разом зі сторожовими вежами прикордонного патрулювання. Протягом наступних 60 років було заборонено перетинати кордон в цьому місці. З відновлення незалежності України, при президентові Віктору Ющенку, 23 грудня 2005 року був відкритий пункт пропуску Малі Селменці — Великі Селменці, Україна — Словаччина.
Пам'ятки
В селі є греко-католицька церква Знесіння Святого Духа з 1822 року в стилі бароко-класицизму. (Греко-католицька церква Успіння Святого Духа, однонефна бароково-класицистична споруда з напівкруглим пресвітерієм та вежею, що становлять нероздільний об'єкт, датується 1822 р. Відремонтована у 1922 році. Оздоблення церкви датується теж цим періодом, як і головний неокласичний вівтар із зображенням Преображення Господнього Духа пензля відомого українського закарпатського художника Йосипа Бокшая з 1936 року. Частиною оздоблення храму є також старіша картина «Зйомка з хреста» з середини ХІХ століття. Фасади церкви гладкі, розділені напівкруглими вікнами.) Вежа виростає з фасаду у вигляді ризаліту, у нижній частині має витягнуті скоси, у верхній — восьмигранну, завершена дзвоноподібним куполом із ліхтарем.
Український слід
В селі проживають змадяризовані чи пословачені українці та мадяри, але крім кириличних руських написів у греко-католицькій церкві вже ніщо не свідчить про давнє руське походження села.
Примітки
↑Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce (ročne). www.statistics.sk. Процитовано 28 березня 2024. Налаштування: om7101rr_obc: AREAS_SK.
↑Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Hustota obyvateľstva - obce. www.statistics.sk. Процитовано 28 березня 2024. Налаштування: om7014rr_obc: 9,97S_SK, om7014rr_ukaz: Rozloha (Štvorcový meter).
↑Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Hustota obyvateľstva - obce. www.statistics.sk. Процитовано 28 березня 2024. Налаштування: om7014rr_obc: 9,97S_SK.
↑Останні вибори до органів місцевого врядування Словаччини відбулися 11 листопада 2018 року. Дані про голову місцевого уряду можуть бути неактуальними.
↑Veľké Slemence. ŠÚ SR: sodbtn.sk(словац.). // детальні статистичні дані