Народився 2 квітня1851 у селі Самоводене, що в Тирново, зі світським ім'ям Величко Димитров Костянтинов. Навчався у початковій школі у рідному селі. Протягом навчального 1877—1878 років працював вчителем у селі Каранці в Горно-Оряховиці. Восени 1878 року вступив до Преображенського монастиря послушником. З 1883 по 1885 рік навчався в Софійській класичній середній школі. Після початку сербсько-болгарської війни, пішов добровольцем до болгарської армії і був нагороджений срібним хрестом «За Хоробрість».[1]
19 листопада1886 року постригся в ченці в Петропавлівському монастирі під ім'ям Варлаам. 24 грудня 1886 був висвячений на ієродиякона і призначений митрополитим дияконом. У 1888 році він виїхав до Бухареста, де служив дяком у болгарській церкві, тоді ж вступає до Бухарестської духовної семінарії «Митрополита Ніфонта». З 1895 — студент Петербурзької духовної академії, але після закінчення першого курсу, за станом здоров'я, перейшов на теологічний факультет Бухарестського університету, який закінчив у 1899.[1]
25 квітня1913 року, після того, як єпископ Драговітійський Йосиф Тирновський за станом здоров'я отримав відпустку з посади Біломорсько-Родопської (або Гюмюрджійської) місію для болгарських мусульман, які переходили в православ'я після звільнення цих територій болгарською армією, на його місце заступив єпископ Варлаам Левкійскій. 16 вересня 1913 року в Константинополі було підписано мирний договір між Болгарією і Туреччиною. 12 червня1914 року, вислухавши велику доповідь начальника Культурно-просвітницького відділу Стефана Цанкова про стан програми хрещення і про ставлення уряду до неї, отримавши переконливі докази, що «зараз немає ніяких умов для поліпшення початої справи», Священний Синод вирішив більше не звертатися до цивільної влади за сприянням і взагалі вважати питання про хрещення болгар-мусульман остаточно закритим[2].
У квітні 1931 року він був призначений вікарієм митрополита Філіпа Тирновського, залишався на посаді до початку 1934 року. У 1936 році єпископ Варлаам пішов у спочинок до Рильського монастиря.
Помер 30 травня1937 у Софії. Похований поруч із столичною церквою Святого Миколи Софійського.
Література
Борис Цацов. Архиереите на Българската православна църква: Биографичен сборник. стр. 325
Борис Цацов Chronicle of the Bulgarian Orthodox Church: History & Personalities, Coronet Books Inc стр. 499
Примітки
↑ абвгЦацов, Борис (2003). Архиереите на Българската православна църква. София: Princeps. с. 325. ISBN9548067757.