Народився в селянській родині. У 1919 році закінчив вище початкове училище в селі Калегіно. У тому ж році вступив до комсомолу, був організатором однієї з перших первинних комсомольських організацій Башкирії. У 1919—1922 роках на комсомольській і профспілковій роботі в Башкирській АРСР: відповідальний секретар Калегінського волосного та Бірського повітового комітетів комсомолу.
Від 1925 року на господарській і кооперативній роботі в Західному Сибіру: голова правління окружних спілок сільськогосподарської кооперації, заступник голови Сибірської колгоспспілки, голова правління Сибльоноспілки (1930—1932), начальник Трактороцентру Західно-Сибірського земельного відділу (1932—1937), заступник керуючого Новосибірської обласної контори «Заготзерно» (1938—1939), 1-й заступник голови Новосибірської обласної спілки споживчої кооперації (1939—1940), голова Новосибірської обласної спілки споживчої кооперації (1940—1941). Брав найактивнішу участь у проведенні колективізації та пов'язаних з нею репресій в Західному Сибіру.
З 1941 року — секретар Новосибірського обласного комітету ВКП(б) з харчової промисловості. До січня 1943 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Новосибірської обласної ради депутатів трудящих.
У серпні 1943 — липні 1955 року — 1-й секретар Алтайського крайового комітету ВКП(б) (КПРС). Очолив роботи з відновлення і розвитку економіки краю на завершальному етапі війни і в післявоєнний період, з освоєння цілинних і перелогових земель в краю. Економіка Алтайського краю в цей період зазнала суттєвих змін: з переважно аграрного він перетворився на великий промисловий регіон. Барнаул, Бійськ і Рубцовськ стали значними індустріальними центрами.