У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Бєляєв.
Іва́н Олекса́ндрович Бєля́єв ( 21 березня 1986(19860321) — 1 вересня 2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1986 року у місті Харків. Здобув фах кухаря у профтехучилищі; строкову службу проходив у ВСП в місті Київ. Працював за фахом, кухарем в одному з ресторанів Харкова. Захоплювався екстрімом, автівками, займався парашутним спортом, цікавився зброєю.
У часі Революції Гідності брав активну участь у Самообороні Харкова; був активістом харківської ГО «Взаємодія». У березні 2017 року вступив на військову службу за контрактом; старший солдат, старший розвідник-радіотелефоніст 2-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 54-го батальйону.
1 вересня 2018-го загинув внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час проведення інженерних робіт по фортифікаційному обладнанні спостережного посту на Світлодарському напрямку. Ще один військовик, старший спостережного посту, зазнав поранення.
Похований в Харкові на Алеї Героїв 18-го (Безлюдівського) кладовища.
Без Івана лишились мама і брат.
Нагороди
- указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
Пам'ять
Івану Бєляєву була встановлена меморіальна дошка, 13 жовтня 2020 року, на фасаді будівлі Харківської загальноосвітньої школи №111[2].
Примітки
Джерела