Почала кар'єру в 1924 році. Першу головну роль отримала в картині «Наші танцюючі дочки». Знімалася в фільмах з Джоан Кроуфорд і Бастером Кітоном. Виконала головну жіночу роль у першому в історії кіно звуковому музичному фільмі — «Бродвейська мелодія», який отримав премію «Оскар». Після одруження завершила кінокар'єру, а через кілька десятиліть знову з'явилася на екрані.
Аніта Евелін Помарес народилася у сім'ї водія Маріно-старшого і секретарки Мод (до шлюбу Муллейн) Помарес. Мала брата, Маріно-молодшого, який став інструктором у тренажерному залі.[5]. Дід Пейдж був консулом в Сальвадорі[6].
Після завершення кінокар'єри у 23 роки Пейдж заручилася з композитором Насіо Герб Брауна в 1934 році, але розлучилася через рік, оскільки чоловік ще не завершив попереднє розлучення[7]. Одружилася з лейтенантом Гершелом А. Гаусом, пілотом військово-морського флоту, в 1937 році, переїхала з ним в Коронадо, штат Каліфорнія, де жила до його смерті в 1991 році. Народила дочок Лінду і Сандру.
Пейдж почала зніматися у фільмах за сприяння подруги, акторки Бетті Бронсон. Після тестування на екрані Paramount Пейдж знімалася для MGM. Отримавши пропозицію контракту в обох студіях, Пейдж вирішила приєднатися до MGM[9]. Першим фільмом Пейдж на MGM була комедійна драма 1928 року Повідомлення для світу. Також вона знімалася у фільмах Наші танцюючі дочки (1928) з Джоан Кроуфорд (з якою знялася в трьох картинах) і Бродвейській мелодії (1929), після чого її популярність дозволила їй зробити плавний перехід у звукового кіно.
Граючи провідні ролі у фільмах Лона Чейні, Бастера Кітона, Роберта Монтгомері, і Кларка Ґейбла і на початку 1930-х, Пейдж була однією з найвідоміших голлівудських акторок. Протягом цього часу вона зустрічалась з Ґейблом. В розпал популярності Пейдж отримувала більше листів від шанувальників, ніж будь-яка інша зірка Голлівуду, за винятком Грети Гарбо, і отримала кілька пропозицій руки й серця від Беніто Муссоліні поштою[5].
Коли її контракт закінчився в 1933 році, Пейдж здивувала Голлівуд, оголосивши про свою відставку у віці 23 років. Знявшись у 1936 році в картині «Пішки на небеса», Пейдж покинула екран, фактично зникнувши з голлівудських кіл на 60 років.
Пейдж повернулася на екран в 1996 році в кількох низькобюджетних фільмах жахів. Протягом цього періоду вона переїхала в будинок свого режисера Рендала Мелоуна в Ван-Найсі, Лос-Анджелес. Стан здоров'я не дозволив їй виступати в останні роки життя.
На момент смерті Пейдж була однією з останніх акторів німого кіно, які жили в 21 столітті.