У 1916 закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я з зарахуванням до другого розряду. З 1916 до 1918 вчителював у Санкт-Петербурзі.
20 квітня1929 в кафедральному храмі-пам'ятнику Успіння Богородиці в Варніхіротонізований в єпископа Велічського і призначений вікарієм на Варненсько-Преславського митрополита Симеона і перебував на цій посаді до 1937.
26 лютого1938 царським указом № 12 призначений Керуючим Американською болгарською єпархією. Приступив до справ 3 квітня1938.
Відносини нового єпископа з місцевими болгарськими громадами не склалися, і восени 1938Священний синод Боблгарської православної церкви був змушений звернути увагу єпископа Андрея на дії деяких священиків, які прагнули до самостійності. У лютому 1939 з ініціативи церковних громад, але без участі єпископа Андрея була скликана перша в США конференція представників від болгарських православних храмів, в якій взяли участь парафії Детройта, Торонто, Індіанаполіса, Граніт-Сіті і Стілтона.
У вересні 1942 єпископ Андрей призначений Священним Синодом організувати поховання в Стамбулі екзаршого намісника, єпископа Главіницького Климента. Після поховання залишився в Стамбулі до 1945 на посаді екзаршого намісника.
26 липня1947 в Баффало, штат Нью-Йорк, єпархіальний собор, до якого увійшли представники кліру і мирян, обрав єпископа Величського Андрея митрополитом Американським. Під тиском комуністичного диктатора і агента СССР Георгія Димитрова Священний синод в БПЦ не визнав виборів.
У січні 1962 в церкві Святої Варвари у Веве, разом із архієпископом Антонієм Бартошевичем, здійснив таїнство вінчання болгарського царя у вигнанні Симеоном II і його дружини, іспанської аристократки Маргарити.
1963 Священний синод БПЦ таки визнав митрополита Американського і Австралійського Андрея як законного обраного архієрея.
1969 — за рішенням Синоду Болгарської Православної Церкви, Американсько-Австралійська єпархія розділена на Нью-Йоркську, Детройтську і Акронську. Митрополит Андрей поставлений на Нью-Йоркську кафедру, управління іншими було доручено єпископу Знепольскому Іосифу Іванову.