Отримавши юридичну освіту, Зураб Авалішвілі зробив значний внесок у створенні Конституції Грузії[4]. Як головний дипломат Грузії, Авалішвілі домігся встановлення близьких відносин з Німеччиною, що призвело до визнання останньою суверенітету Грузинської Демократичної Республіки[4]. Авалішвілі представляв Грузію на мирній конференції в Парижі в 1919 році, де відстояв споконвічну приналежність земель Західної Грузії Грузинській Демократичній Республіці і виступив проти поділу області Батумі на три частини і оголошення міста Батумі вільним містом, яким могли б користуватися всі країни під контролем Ліги Націй[4].
Після радянізації Грузії Авалішвілі емігрував до Німеччини[4], де став одним із засновників Грузинської Асоціації в Німеччині, працював у редакціях журналів Георгіка і Бізантіон[4]. Написав безліч статей про Кавказ, історію та літературу Грузії, дипломатії та багато іншого[4].
ზურაბ ავალიშვილი, სოციალისტური პროპაგანდის წარმატება საქართველოში / ზურაბ ავალიშვილი ; თარგმნ. დ. აბაშიძემ // ჩვენი მწერლობა. — თბილისი, 2008. — აგვისტო. — N16(68). — გვ.2—4
ზურაბ ავალიშვილი, «საქართველოს დამოუკიდებლობის» წინასიტყვაობა: ერი და ბედისწერა; ინგლ. თარგმნა დ. აბაშიძემ // ჩვენი მწერლობა. — თბილისი, 2009. — ISSN: 1987-7730
↑ абвгдежиклмнпрAlexander Mikaberidze. Historical Dictionary of Georgia. — Lanham, Maryland • Toronto • Plymouth, UK : The Scarecrow Press, Inc, 2007. — 734 с. — (Historical Dictionaries of Europe, No. 50) — ISBN 978-0-8108-5580-9.