|
XIII округ Парижа
13-й округ Парижа (фр. Arrondissement des Gobelins) — один з двадцяти округів Парижа. Раніше тут проживали переважно родини робітників, зараз округ відомий паризьким Чайна-Тауном, численними багатоповерхівками та мало цікавий для туристів. 13-й округ відомий новими будівлями Національної бібліотеки Франції та нещодавно відбудованим діловим кварталом Paris Rive Gauche. Географічне положення  13-й округ розташований на лівому березі Сени. Він межує на заході з 14-м, на півночі з 5-м округами. У східній частині округ відділений Сеною від сусіднього 12-го округу. Площа округу становить 71,46 км ². НаселенняЗа даними 2005 року в 13-му окрузі проживають 177 900 осіб при щільності населення 24 882 чол/км ². Це становить 8,3 % паризького населення.
Адміністративний поділ Округ, як і всі округу Парижа, складається з чотирьох кварталів:
Органи правлінняЗ 2001 року мером округу був представник Соціалістичної партії Франції Серж Бліско. У березні 2008 року йому на зміну прийшов його товариш по партії Жером Куме (Jérome Coumet).
Історія13-й округ виник у 1860 році при розширенні кордонів французької столиці. Він складається з частин старого 12-го округу та колишніх комун Жантії (Gentilly) та Іврі-сюр-Сен. Номер 13 дістався округу тому, що інший округ, що виник одночасно з ним, зараз це 16-й округ, не захотів брати цей «нещасливий» номер. 13-й муніципальний округ став свідком деяких важливих технічних відкриттів. Так піонери авіації Пілатр де Розьє та маркіз д'Арланд приземлилися 21 листопада 1783 року на пагорбі Бют-о-Кай. З середини XIX до XX століття в 13-му окрузі активно розвивалася індустрія: в 1891 році поруч з Porte d'Ivry була відкрита перша автомобільна фабрика в світі Панар-Левассор. Також тут було споруджено шоколадну фабрику Lombart, а фабрики Say і SUDAC постачали Париж стисненим повітрям. Частина округу, що розташована на південь від площі Італії, у другій половині XX століття зазнала значних змін. До другої світової війни Сіте Жан д'Арк Cité Jeanne d'Arc (Boulevard Vincent-Auriol) було частково оновлено. Також інші частини округу, що негативно впливали на здоров'я парижан, було відреставровано: 13-й (Boulevard Auguste-Blanqui) і 4-й (навколо Place Nationale) блоки та район Bièvre. Проте найважливішим проєктом став так званий проєкт Italie 13. Передбачалася перебудова в дусі урбаністічних теорій Ле Корбюзьє, районів навколо Бют-о-Кай, Rue Nationale, Boulevard Vincent-Auriol аж до Porte d'Italie. У підсумку у цій частині округу виникли багатоповерхові будівлі висотою 30-100 м, особливо в районі des Olympiades.  До часу, коли проєкт Italie 13 було перервано, в середині 70-х років XX століття, тут оселилися перші біженці з В'єтнаму, які знайшли притулок у нових, здебільшого незайнятих висотках. Наступна хвиля біженців та іммігрантів з південно-східної Азії, переважно з Камбоджі та Лаосу і трохи згодом з Китаю, перетворили південну частину округу в азійський квартал Парижа (Quartier asiatique) , при цьому вдалося уникнути утворення гетто, як в інших Чайна-Таун. Інший великий проєкт у східній частині округу розпочався на початку 90-х років з будівництвом Національної бібліотеки Франції та нового кварталу Paris Rive Gauche уздовж Сени. Відокремлений від решти частини округу залізничними коліями Вокзалу Аустерліц, квартал був з'єднаний з протилежним берегом 14-й лінією метро та пішохідним мостом імені Сімони де Бовуар, що відкрився 2006 року. Надалі квартал повинен зайняти частину берега від Аустерлицького вокзалу до кільцевої дороги, що наразі є одним з найбільших будівельних проєктів Франції. Пам'ятки
Вулиці та площі
 Панорама 13-го округу ТранспортМетро: лінії 5, 6, 7, 14 Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
