Vitus Bering

Історія
Назва: Vitus Bering
Власник: Jan De Nul
Будівник: STX Offshore Busan, Пусан, Південна Корея
Завершений: 2012
Ідентифікатор: IMO 9418248 / MMSI 253494000
Статус: активне
Основні характеристики
Тип: землесосний снаряд
Тоннаж:
Довжина: 119,1
Ширина: 23
Осадка: 8,15
Потужність: 8,975 МВт
Швидкість: 14
Місткість: трюм для ґрунту 7500 м3
Команда: 21

Vitus Bering — споруджений у 2012 році землесосний самовідвізний снаряд (trailing suction hopper dredger, TSHD).

Характеристики

Судно спорудили на замовлення відомої бельгійської компанії Jan De Nul на південнокорейській верфі STX Offshore Busan у Пусані. Земснаряд назвали на честь відомого мореплавця, ім'я якого носить протока між Євразією та Північною Америкою.

Судно призначене для робіт на глибинах до 46,4 метра, а транспортування вибраного ґрунту здійснюється у власному трюмі об'ємом 7500 м3. Потужність його насосної системи при роботі на завантаження становить 2 МВт, а при видачі ґрунту — 4 МВт.

Пересування до місця виконання робіт здійснюється зі швидкістю до 14 вузлів.

Загальна потужність силової установки судна становить 8,975 МВт.

На борту забезпечується проживання 21 особи.[1][2]

Завдання судна

У перші роки після свого спорудження судно виконувало численні завдання у далекосхідному регіоні, зокрема:

- зі створення глибоководного порту у в'єтнамській північно-центральній провінції Хатінь, де в індустріальній зоні Вунг-Анг велось спорудження металургійного комбінату компанії Formosa Ha Tinh Steel Corporation. Проект, який розтягнувся на кілька років та був завершений у 2013-му, передбачав вибірку 80 млн м3 ґрунту, що змусило залучити численні земснаряди — як землесосні (окрім Vitus Bering це були Leiv Eiriksson, Cristobal Colon, Vasco Da Gama, Juan Sebastian De Elcano), так і фрезерні (Zheng He, Ibn Batutta);[3]

- роботи у 2013-му в гавані філіппінської столиці у інтересах Манільського міжнародного контейнерного терміналу (Manila International Container Terminal, MCIT). Тут для доведення глибин до 13 метрів довелось вийняти 1,6 млн м3 ґрунту;[4]

- роботи із стабілізації трубопроводів проекту Вітстоун ЗПГ;

- поглиблення у 2015-му порту тайванського міста Тайчжун (центральна частина західного узбережжя острова);[5]

- прокладання у тому ж році траншеї для нового трубопроводу, котрий транспортує до Тайванської протоки воду з системи охолодження ТЕС Tung Hsiao (кілька кілометрів на північ від Тайчжун);[6]

- поглиблювальні роботи у 2017-му на підхідному каналі Soai Rap River Channel, який забезпечує доступ в район південнов'єтнамського міста Хошимін (дельта річки Меконг на узбережжі Південнокитайського моря);

- чергове обслуговування у тому ж році підхідного каналу та акваторії манільського контейнерного терміналу;[7]

- роботи взимку 2017/2018 у тайванському порту Лінькоу (північно-західне узбережжя острову), де Vitus Bering забезпечував вибірку ґрунту, розрихленого фрезерним земснарядом «Niccolò Machiavelli». Порода надалі транспортувалась до розташованого неподалік порту Тайбею, де використовувалась для створення нової гавані.[8]

Влітку 2018-го судно працювало вже біля узбережжя Південної Америки, де здійснювало поглиблення головного каналу аргентинського порту Баїя-Бланка (550 км на південний захід від Буенос-Айресу).[9]

На осінь того ж року для «Vitus Bering» запланували роботи у зовнішньому та внутрішньому підхідних каналах і внутрішній акваторії так само аргентинського порту Quequén (між Баїя-Бланка та Буенос-Айресом), де планувалось приймати судна осадкою до 14 метрів. При цьому «Vitus Bering» мав працювати у парі з земснарядом «Ibn Battuta», вибираючи розрихлений фрезою останнього ґрунт. Проект розраховувався на чотири місяці.[10]

У січні 2019-го під час переходу до Еквадору земснаряд виконав невелике завдання у найпівденнішому аргентинському порту Ушуая, розташованому на архіпелазі Вогняна Земля. Тут було потрібно вибрати 50 тис м3 ґрунту, щоб дозволити прийом круїзного лайнера Celebrity Eclipse, котрий провадить антарктичні круїзи та може прийняти на борт понад 3 тисячі пасажирів.[11]

В Еквадорі Vitus Bering узявся за модернізацію підхідного каналу найбільшого еквадорського порту Ґуаякіль. Тут запланували збільшити глибини до 12,5 метрів, для чого на судновому ході довжиною 95 км необхідно було вилучити 25 млн м3 грунту. При цьому до робіт за проектом залучили цілий ряд земснарядів, включаючи фрезерний Ibn Battuta та землесосні Pedro Alvares Cabral і Francis Beaufort.

Примітки

  1. ↑ Jan De Nul VITUS BERING (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2016. [Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine.]
  2. ↑ VITUS BERING - 9573062 - TRAILING SUCTION HOPPER DREDGER | Maritime-Connector.com. maritime-connector.com (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  3. ↑ Land Reclamation and Beach Replenishment | Jan De Nul Group. www.jandenul.com (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 17 вересня 2019. [Архівовано 2020-02-12 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Platinum Partners DEME in 2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-16 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Platinum Partners Activities of DEME in 2015 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-16 у Wayback Machine.]
  6. ↑ RESUME | Jeff Geudens. www.jeffgeudens.me (амер.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-16 у Wayback Machine.]
  7. ↑ PLATINUM PARTNERS INNOVATION IS AT THE HEART OF THE DEME GROUP (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-16 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Jan De Nul - JV 2017 - EN. Issuu (англ.). Процитовано 16 жовтня 2018.
  9. ↑ SHN | Servicio de Hidrografía Naval. www.hidro.gov.ar (ісп.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  10. ↑ StackPath. www.oilandgastechnology.net. Процитовано 16 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ From Tierra del Fuego to Lapland: Jan De Nul at work in remote areas in the world | Jan De Nul Group. www.jandenul.com (англ.). Процитовано 16 вересня 2019.[недоступне посилання]